Кондратович: попередник Котляревського, з якого зробили блазня

Ім’я Киріяка Кондратовича на разі забуте. Лише окремі історики можуть пригадати, хто це. Біографічні дані суперечливі. Немає жодного портрету. В довідниках вказано, що це «російський письменник» та перекладач. Щоправда, «не дуже гарний» – до кінця життя забагато писав та вживав українські слова.

Кондратович написав перші наукові словники, розробив термінологію для створеної Імператорської Академії наук, перекладав «Іліаду», «Одіссею» та праці багатьох європейських вчених. Але замість визнання отримав тавро блазня, бідність та забуття. За що така зневага? 
 
Фото: Вчені мали розважати російських імператриць та вельмож у часи «освіченого абсолютизму»
Киріяк Кондратович народився в Охтирці приблизно в 1703 році. Його батько, сотник Охтирського полку Андрій Кондратович, загинув під Полтавою. Родина бідувала, але все ж змогла відправити сина навчатись до Києво-Могилянської академії. Саме тут він здобув відмінне  знання  латини, польської мови та пристрасть до наук. Але часи для вчених були погані. Після Мазепи, цар Петро робив все, щоб послабити Гетьманщину-Україну. Кращих могилянців змушували їхати на Московію. Так Кондратович опинився у Переяславі Рязанському (Рязані). Його дядько єпископ Гавриїл Бужанський відкрив там школу, в якій знайшлось місце вчителя.  Українські науковці, опинившись на чужині, займались просвітництвом. Вони бачили довкола темний та забитий люд, якому треба повернути гідність. Але як? Шляхом освіти, відкрити скарби європейської науки. Освічені люди мають стати добрішими, прихильними до свободи. Можливо, так вдасться добитись волі для батьківщини? Так наївно сподівались українські просвітники на Московії.

Фото: Єпископ Гавриїл Бужанський  – дядько Киріяка Кондратовича

Кондратович знайшов своє покликання у перекладах. Він майстерно розумівся на латині, античних авторах, вільно читав праці європейських колег, які тоді писали здебільшого латиною. Без задньої думки допомагав колегам. Наприклад, допоміг з перекладами джерел історику Татищеву, який в той час писав історію «Росії», якої ще не існувало. Якби ж він знав…

Коли почався тиск на українську партію, Кондратовичу довелось стати гуслярем. Блазнювання дозволяло уникнути репресій. Становище змінилось після чергового палацового перевороту. Завдяки Розумовським було відновлено гетьманство, а вчені-українці змогли повернутись до науки. Саме в цей час Кондратович хотів створити перший «латино-руський» словник. Але Академія наук навіть не мала такої кафедри. Тому вченого взяли лише перекладачем з «половиним жалуванням». Попри це, він з захопленням взявся за роботу – створює словники, латинську граматику, робить переклади. Зокрема, перекладає Біблію з латини, щоб усунути помилки. Звісно, російська церква його не сприйняла.

Роботу над словником доводилось взагалі захищати з кулаками. Призначений у співавтори «корифей науки» – Михайло Ломоносов зневажав все іноземне, лаявся, присікувався до українського походження та мови Кондратовича. Доходило до бійок. Вчений скаржився на колегу. Пізніше став працювати окремо від нього. Цікаво, що той пізніше вживатиме латинські терміни «атмосфера», «градус», «оптика» тощо. Невже Кондратович переміг? Якби ж то. Вченого українця переслідувала заздрість російських письменників. Вельможний «творець театру» Олександр Сумароков глузливо називав Кондратовича «Кирейкою». Звинувачував  у спробах засмітити мову науки латиною та «польськими словами». Так з науки виживали українську мову. Після фактичного усунення Кирила Розумовського від Академії Наук згасли надії на власний університет в Батурині.

Фото: Кирило Розумовський – не лише гетьман, але й президент Академії Наук
Для українських вчених настали скрутні часи. Праці Кандратовича більше не видавали. Доводилось писати оди різним вельможам. Треба було якось прогодувати родину з вісьмох дітей. Але губила козацька прямота – не вдавались лестощі.  Трохи виручали переклади. Під час видання творів Готліба Бауера, одного з творців норманської теорії, Кондратович друкує власні творі поміж текстів німецького вченого. Графоманія? Скоріше, крик відчаю.

Фото: Михайло Ломоносов та Олександр Сумароков – нещадні критики Кондратовича

Зроблений ним переклад «Іліади» та «Одиссеї» лишився у рукописах. Судячи з уривків переклад був адаптований: за стилем нагадував майбутню «Енеїду» Котляревського. Грецькі боги і герої мають цікаві імена – Юпітер Сатурнович, Агамемнон Андрійович,  Аякс Теламонович. Автор загравав з бурлеском. Найбільше його літературний дар проявився у віршах. Деякі з них йому вдалось видати у збірці «Старець молодий….». Сатирична присвята невідомому «Господину Господиновичу» пародія на жанр «посвят». І водночас, заклик про допомогу – згадка боргів та невиданих праць. Присвята складена майже в гоголівському стилі.

Фото: Сатирична присвята «Господину Господиновичу» від Кондратовича

Російські біографи пишуть, що начебто Кондратович «все життя соромився свого акценту і правопису» через «малоросійське» походження. Чиста маніпуляція. Людина, що писала словники і знала кілька мов, могла позбутись акценту, якби хотіла… Отже, в житті все було навпаки. Врешті-решт, через що бійки з Ломоносовим і Сумароковим, як не через мову? Але це було не даремно. Саме завдяки впертості Кондратовича та його вченихземляків наукове життя повернулось до України знову. На початку ХІХ століття Безбородьки заснували Гімназію у Ніжині. З’явився університет у Харкові.

Фото: Лише брати Безбородьки частково втілили ідею про Розумовського щодо університету. Так з’явилась Гімназія Вищих наук у Ніжині

На жаль, вчений до цього не дожив. Киріяк Кондратович помер у Петербурзі в бідності 25 вересня 1788 чи 1790 року. Російська Академія привласнила весь інтелектуальний спадок. Словник, який він створював, видали без згадки про вченого. Українця, що створив наукову термінологію на основі латини, виставили блазнем-графоманом. Українські вчені, які несли вогонь Просвітництва до Московії помилялись. Історія довела, що озброєний наукою дикун, гірше за неосвіченого неука.
Як повідомляв MYNIZHYN, жодна держава не може обходитись без грошей. Це добре розуміли українські гетьмани. Вони шукали кращу монетну систему. Робити це доводилось в складних умовах. Як накарбувати монети, щоб гроші не знецінились? Вихід було знайдено… карбування дрібних номіналів. Але ж де поділись гетьманські монети?