Запитай у юриста: що варто знати про декретну відпустку

До редакції MYNIZHYN.com звертаються читачі з різними питаннями, які хотіли б задати юристу: банківські кредити під час війни, фінансові збори поміж сусідами, спадщина, нарахування субсидій, декретні відпустки, тощо.

Нещодавно нам надіслали ось таке запитання: «Добрий день. Мене цікавить питання: при виході з декретної відпустки, хочу просити зберегти мені 0,5 ставки (так було і до виходу у відпустку). Роботодавець не налаштований зберегти такі умови праці. Чи маю право відстоювати свої права і що робити у разі відмови»?

Дане питання коментує кандидат юридичних наук, доцент кафедри політології, права та філософії НДУ імені М.Гоголя, доцент – Марина Ларченко

Згідно з ч. 4 с. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника за ініціативою роботодавця, навіть внаслідок скорочень, у період його тимчасової непрацездатності, окрім випадку, коли він не з’являється на роботу протягом більш як чотирьох місяців внаслідок тимчасової непрацездатності, за винятком перебування у відпустці по вагітності і пологах (п. 5 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).
Отже, коли жінка перебуває у відпустці по вагітності і пологах, звільнити її за ініціативою роботодавця, у тому числі скоротивши її посаду, не мають права. Відпустка по вагітності і пологах триває за загальним правилом 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після них (ч. 1 ст. 179 КЗпП України).
У той же час працівниця, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України, не допускається звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – якщо дитина потребує домашнього догляду, і жінці надана відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку за ч. 6 ст. 179 КЗпП України) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Це означає, що у будь-якому випадку, коли жінка має дитину до трьох (шести) років, її звільнення за ініціативою роботодавця, в тому числі і внаслідок скорочення посади, забороняється, крім випадків повної ліквідації підприємства. Навіть у разі повної ліквідації звільнену жінку повинні працевлаштувати.
Аналогічна позиція викладена і у листі Мінсоцполітики України N 40/06-187-12 від 13.03.2012 р. Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України «Про відпустки» право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади). У зв’язку з цим у згаданому листі зазначено, що на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років, яка надається відповідно до норм статті 18 Закону України «Про відпустки», за працівником зберігається місце роботи (посада). Отже, зазначена посада не підлягає виведенню зі штатного розпису. Таке широке формулювання («за працівником зберігається місце роботи») означає, що заборонено скорочення посади не тільки матері, а також батька дитини, баби, діда чи іншого родича, які перебувають у декретній відпустці замість матері згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про відпустки».

За порушення зазначених норм керівник підприємства, а також особа, на яку покладений обов’язок контролю за дотриманням трудового законодавства на підприємстві відповідно до посадової інструкції або трудового договору (наприклад, кадровик чи бухгалтер) можуть бути притягнені залежно від обставин справи до адміністративної або навіть кримінальної відповідальності.
Для притягнення роботодавця до певного виду відповідальності документуйте всі комунікації: зберігайте всі листування, електронні повідомлення та інші докази комунікації з роботодавцем. Це може бути важливим при подальших юридичних діях. У разі відмови роботодавця слід розглянути можливість звернення до Державної служби України з питань праці чи інших органів контролю та захисту прав працівників.