Дмитро Іващик взимку назбирав мішок глив: смакуватиме до смаженої картоплі

65-річний Дмитро Іващик, з села Змітнів, колишній сільський голова, депутат Сосницької селищної ради, назбирав цілий мішок грибів глив, – пише Вісник Ч.

— Були мерзлі, добу постояли в хаті, відтанули. Дружина їх закрила по рецепту для білих грибів. Тепер напечемо картоплі і будемо смакувати, — хвалиться Дмитро Степанович.

— Є у нас в селі майор відставник, затятий грибник. Він і похвалився, що вже два мішки глив нарізав. Попросив його «Покажи, де». Та за кілометр від Змітнєва, відповів. А в лісі ж снігу! Попросив я Женю Пінчука з сусідньої Шаболтасівки, аби взяв у тестя коня, запряженого в сани. Він, майор і я набрали хліба, сала і поїхали. А в лісі на деревах глив багатющо і такі крупні. Женя рюкзак наклав ,я мішок. Пообідали на природі, красота.

— Чим же ви їх з дерев діставали?
— Збивали лопатою з довгим держаком, а по ті, що не могли нею дістати, Євген лазив, як альпініст.

Гливи — то смакота. Розпробував їх ще двадцять років тому. Ліснику Дмитру Тарану навіть могорич ставив, аби показав місця, де вони ростуть.

Був у мене автомобіль «запорожець», на нього кріпив драбину і їхав до лісу. Сусіди дивувалися: «Куди то Іващик драбину попер».

Якось набрав аж шість верейок глив. Дружина побоялася їх їсти. Пішов до шанованого грибника, нині вже покійного Володимира Скреки, котрий розумівся на строчках, сморшках, гливах та інших грибах, котрі не всяк бере. Він запевнив, що таке їсти безпечно.

Я вдома розказав. Жінка приготувала, сказала, що й ложки не візьме. А я наминаю. Донька Юля питає «Ну що, смачно?» Так , кажу: « Бери і ти скуштуй». А дружина з печі кричить: «Юля, не вздумай!». Коротше, діждалися ранку, бачать — живий, тоді і вони давай їсти.

Нині ж глив повно в магазинах. Але вони штучно вирощені, а ті, що я беру, екологічно чистий продукт.

Валентина ОСТЕРСЬКА

Фото з архіву Дмитра ІВАЩИКА

Джерело: Вісник Ч