Корона 6 сезон – рецензія на серіал Netflix

Серіал Корона про королівську британську родину підійшов до свого завершення. На платформі Netflix вийшли останні шість серій фінального сезону теледрами.

Де-факто, він зосереджений на двох аспектах – трагічній загибелі принцеси Діани та смерті Єлизавети II. Корона не відобразила на екрані смерть королеви у 2022 році, адже самі події завершуються у 2005 році на весіллі Чарльза та Каміли.

Але назва фінального епізоду Sleep Dearie, Sleep (Спи, люба, спи) – це назва пісні, яка грала на похоронах Єлизавети II. Та й частина самої серії багато в чому робить відсилання до майбутніх подій, які в Короні так ніколи й не покажуть.

Перша частина 6-го сезону Корони

Перші чотири епізоди шостого сезону, прем’єра яких відбулася 16 листопада, зосереджені на подіях, що призвели до трагічної аварії, яка забрала життя принцеси Діани у серпні 1997 року. Тоді також загинув кінопродюсер та син єгипетського мільярдера Доді аль-Файєд.

Творці серіалу показували сцену за сценою, що передували аварії. Глядачам піднесли на блюдечку останні тижні життя принцеси Діани, яку блискуче втілила Елізабет Дебікі, та її стосунки з Доді аль-Файєдом (Халід Абдалла). Годинник цокає в цих епізодах, а  моторошний звук стрілки нагадує сніжку, що котиться, неминуче переростаючи в лавину.

Такі самі відчуття виникають під час перегляду фільму жахів. Доді сватається до Діани за наказом батька, а суспільство та папараці перетворюють її на товар.  Але  абсолютним злом та антагоністами цієї історії творці серіалу обрали надокучливих папараці. Вони тут – не інакше як нічний жах, паскудні шкідники, що не дають принцесі вільно дихати.

Найбільшої критики перші чотири серії зазнали через зображення уявних Діани та Доді після їхньої смерті. Це рішення називали по-різному – кричущим, жахливих, згубним і не приховували, що занижували оцінки серіалу саме через нього.

Але якщо зануритися глибше, це може бути своєрідною даниною британській драмі. Згадайте хоча б Вільяма Шекспіра та його Гамлета, а точніше – привида батька Гамлета. За його часів привиди нерідко були персонажами драматичних уявлень, тому звинувачувати британців за те, що їм притаманне у їхньому ж мистецтві, щонайменше безглуздо.

Рецензія на другу частину 6-го сезону Корони

Перша частина шостого сезону була потужною, зокрема через емоційну складову. Останні шість серій різко з нею контрастують, але й там є хороші моменти – Тоні Блер та принцеса Маргарет (Леслі Менвілл).

Оцінюючи суб’єктивно, серія, яка завершує історію сестри Єлизавети II, є найкращою із цих шести. Точніше – найбільш душевною та щирою. Це соло Маргарет та Леслі Менвілл.

Після смерті принцеси Діани нам показують вбитого горем Вільяма. Тоді ж з’являється нова лінія між ним та Кейт Міддлтон, в якій її матір постає своєрідною версією Мохаммеда аль-Файєда – того, хто вмовляє і готує свою дитину до “гучних” стосунків.

Водночас ця пара не потрапляє у фокус подій, тоді як більша увага зосереджена на майбутніх розбіжностях братів. Зокрема, є конкретний присвячений цьому епізод – коли Гаррі одягнув на вечірку нацистський костюм, породивши гучні заголовки у пресі.

Натомість Корона переводить вектор уваги на Єлизавету II, особливо після смерті королеви-матері та принцеси Маргарет. Як і в попередніх сезонах, коли прем’єром була Маргарет Тетчер, з Тоні Блером королева мусить захищати свій статус.

В один із моментів глава уряду з помічниками радять королеві відмовитися від певних усталених упродовж століть звичаїв королівської родини, на кшталт наявності складальника серветок або доглядальника за лебедями. Серіал демонструє, як безглуздо це  виглядає на практиці, хоч і ностальгійно.

Єлизавета II розмірковує про зменшення актуальності інституції, якій вона присвятила все життя. Все зводиться до планування власного похорону, точніше – операції Лондонський міст. Вона спілкується із собою через епізодичні ролі попередніх втілень королеви – Клер Фой та Олівії Колман. Тоді перед нею постає питання, чи варто їй передавати корону?

Творці Корони дають висловитися критикам монархії, таким як Блер, Тетчер або Діані, але однаково – останнє слово залишається за Єлизаветою II. Серіал підводить до того, що ви можете не погоджуватися з певними речами щодо монархії та ролі королеви, але це не просто традиція чи ритуал, це щось більше. Те, що має значення.