Чому так важко відокремитися від батьків, сепарація з точки зору психологів

Професійні психологи розповіли про основні проблеми сепарації – процесу відокремлення людини від своїх батьків та її становлення як самостійної особистості.

Етапи сепарації

Експерти виділяють чотири етапи сепарації, через які має пройти людина, щоб сформуватися як незалежна особистість:

• емоційний (особистість перестає залежати від схвалення або несхвалення сім’ї);
• атитюдний (у людини формуються власні погляди на світ);
• функціональний (людина розуміє, що може самостійно піклуватися про себе);
• конфліктний (людина усвідомлює право жити своїм життям).

Однак, за словами психологів, інколи процес сепарації не завершується, через що люди в дорослому віці залишаються залежними від батьків, не можуть жити відповідно до своїх цілей і переконань. Є кілька причин такої проблеми.

Почуття провини

Батьки провокують у дитини почуття провини за те, що дали їй життя і забезпечували всім необхідним. Дитину ніби зобов’язують “виплачувати” перед батьками борг.

Шлях до здорової сепарації – усвідомлення того, що народження дитини є відповідальністю батьків, а не самої дитини. Тож забезпечувати малюка всім необхідним – обов’язок дорослих, а не те, за що потім дитина має почуватися винною.

В очікуванні жертви

Батьки ігнорують власні інтереси й бажання та начебто “живуть заради дитини”. У результаті вони й від свого сина чи доньки очікують таку саму ж жертовність. І коли дитина виростає, то відчуває обов’язок відмовитися від власного “я” на користь жертовних батьків, відчуваючи за собою наявність “боргу” перед ними.

Іноді дитину використовують як основу для побудови стосунків: двоє байдужих одна до одної людей об’єднуються тільки для того, щоб ростити малюка. Тоді дитині до останнього не дають покинути рідну домівку, щоб почати жити власним життям.

Право голосу

Батьки позбавляють дитину права голосу, наполягаючи, що вони, дорослі, знають, як краще для неї. У результаті вже доросла дитина сприймає навколишній світ вороже, не чує власних бажань.

Дорослий представляє малюкові світ як щось страшне, постійно застерігаючи його від небезпеки за межами дому. Діти в таких сім’ях тривожні, і вже в дорослому віці живуть із думкою про те, що ні з чим не зможуть впоратися самостійно.

Батьки прагнуть самореалізуватися через дитину. Вони нав’язують їй свої бажання, захоплення, прагнення. Результат: дитині складно сепаруватися, адже вона не розуміє насправді, хто вона така і чого хоче.

Що робити батькам

Психологи пояснили, що потрібно робити дорослим, аби їхній син чи донька сформувалися як самостійна особистість:

• дозволяти дитині набути власного життєвого досвіду;
• дати їй право на власні помилки;
• навчити брати відповідальність за свої вчинки;
• бути для них прикладом: іти за власними бажаннями та прагненнями.

Джерело: Психологічна підтримка