Як дитина може реагувати на відсутність батька, який пішов на війну — психолог

Сімейна психологиня Наталя Гаєвська розповіла, наскільки складними можуть бути реакції та емоції дитини, батько якої перебуває на війні.

– Наприклад, дитина раптом перестає спілкуватися з однокласниками, друзями, стає дратівливою, неврівноваженою, емоційною, – пояснює експертка.

За словами пані Наталії, така реакція типова для ситуацій, коли в школі чи серед оточення в усіх дітей батьки поруч, і лише в нього єдиного – батько захищає країну в лавах ЗСУ. Також ця реакція може з’явитися і щодо родичів, якщо дитина не відчуває від них підтримки та розуміння.

Як допомогти дитині

Наталя Гаєвська зазначає, що в таких ситуаціях важливо знайти баланс між чесністю та чутливістю. Замість уникнення запитань необхідно розмовляти з дитиною відкрито, надавати їй підтримку, виражати свою любов і розуміння, створювати безпечне середовище для вираження почуттів, дозволяючи розмовляти про свій біль, страх тощо.

Реакції дітей на відсутність батька

Емоційна відданість. Дитина може проявляти надзвичайну гордість і відданість своєму батькові, який служить на передовій. Вона може це виражати у своїх словах, діях, у наслідуванні військового способу життя.

Пасивність і втрата інтересів. Деякі діти можуть втратити інтерес до своїх улюблених занять, таких як спорт, мистецтво або гра. Вони можуть відчувати втому і втрату мотивації через тривожність і прагнення бути ближче до відсутнього батька.

Занадто рання дорослість. Деякі діти можуть намагатися взяти на себе ролі та відповідальність, які зазвичай відводяться дорослим. Вони можуть відчувати необхідність брати на себе більше обов’язків у родині.

Підвищена залежність. Також дитина може стати більш залежною від інших дорослих, намагаючись знайти заміну відсутнім батькам. Вона може шукати підтримку і захист у бабусі, дідуся, інших родичів або вчителів.

Соматизація. Головний біль, біль у животі, нездужання, алергічні реакції – можуть бути реакцією на емоційний стрес. Надавайте дитині необхідну медичну допомогу разом із психологічною підтримкою.

Відхід в уявний світ. Зависання в гаджетах, комп’ютерних іграх, втеча у власну альтернативну реальність – розглядайте це як механізм виживання дитини, спосіб зняття стресу, але водночас допомагайте їй зберігати зв’язок із реальністю.

Релігійні та духовні пошуки. Дитина може звернутися до релігії та духовності як до джерела підтримки та відповідей на свої запитання, якщо не отримує цього від рідних.

Пам’ятайте, ваша підтримка відіграє визначальну роль у допомозі дитині. Будьте поруч, створюйте коло спілкування, у якому дитину підтримуватимуть, розумітимуть, у якому дитина не відчуватиме емоційного напруження, закликає психологиня.

Джерело: Психологічна підтримка