“У дворі стирчать ракети”: як живе родина з прикордоння Чернігівщини, яка покинула дім через обстріли

Подружжя пенсіонерів, Микола та Олена Калівошки, були вимушені покинути рідну хату через постійні обстріли росіян. Нове житло у Хрипівці, що за кілька кілометрів від Городні, їм купила громада. Як зараз живуть внутрішньо переміщені особи з прикордоння Чернігівщини,- повідмоляє Суспліьне Чернігів.

Микола та Олена Калівошки вимушені були тікати зі свого дому через постійні обстріли росіянами.

“Головне, живими залишились. Першу ніч з градів касетними боєприпасами бомбили. Хоча приїхали поліцейські їхні потім вже: «Це не ми, це ви самі себе обстріляли»”, — розповів Микола Калівошко.

Микола та Олена Калівошки. ФОТО: Суспільне Чернігів

Рідний дім пенсіонерів у Сеньківці – за кілька кілометрів від кордонів з Білоруссю та Росією.

“Будинок в нас дуже великий був, 100 метрів квадратних, великий, з усіма зручностями”, — каже пані Олена.

У квітні, після деокупації Чернігівщини, подружжя переїхало до сусіднього села Мощенки. Але згодом росіяни почали обстрілювати і його, каже жінка. Вже пів року родина живе у селі Хрипівка, що за кілька кілометрів від Городні.

“Сюди приїхали, забрали тільки курей, і все. Тому що втікали, що у вузол зв’язали, в сумку поклали і все, і поїхали. Господарство було велике: і свині, і кури, і гуси, і кролі. Все було. Корів тримали, чотири аж. І працювали, велике було господарство. Змусило нас життя всього позбутися”.

Переселенка Олена Калівошко. ФОТО: Суспільне Чернігів

Жінка розповіла, що у Хрипівці їх прийняли добре, допомагають і волонтерські організації.

“Приютили нас, не залишили у біді. Пережили, звісно, ми тяжкі часи. Тут, правда, ми вже трохи заспокоїлись. Вже, наче, й нерви заспокоїлись, наче, веселіше. Не то, що веселіше, така обстановка в країні, що веселого немає нічого. Але трохи заспокоїлись, там жили — тільки на таблетках”.

Микола Калівошко каже: хата була у занедбаному стані. Чотири роки в ній ніхто не жив, тож пенсіонери робили ремонт власними руками.

“Пічка є, і грубка є, і газ є. Поки газ економимо, дорого, а дров трохи заготував і дровами опалюємо. У хаті тепло, є вода в хаті. Жити можна”.

Будинок у селі Хрипівка, який надали для пенсіонерів. ФОТО: Суспільне Чернігів

На присадибній ділянці вирощують овочі. Мають вісім соток, – розповів пан Микола.

Будинок родині придбала Городнянська громада. Керуюча справами виконкому Городнянської міськради Ірина Підлісна каже:

“На цей час ми купили п’ять хат, і ще дві у нас в розробці. Є у нас бажаючі теж на це житло. Нам була допомога з київського міського бюджету: передали кошти і ми за ці кошти купляємо. В основному спадщина це: ці всі п’ять хат, продають діти, родичі, у кого спадок”.

Керуюча справами виконкому Городнянської міськради Ірина Підлісна. ФОТО: Суспільне Чернігів

За словами Ірини Підлісної, коштують старі хати від 60 до 160 тисяч гривень. Жителям прикордоння пропонують переїхати ближче до Городні.

“Люди самі розуміють, що жити там неможливо. Якщо там у дворі стирчать ракети, то, як же можна там жити? Є обстріли. У нас постійно обстріли”.

Джерело: Суспліьне Чернігів

Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер