Милосердя, яке безцінне: як медсестри в Дніпрі рятують важкопоранених героїв

Сьогодні, 12 травня, у День медичної сестри та медичного брата, генеральний директор Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені Мечникова Сергій Риженко на прикладі 22-річної Вікторії Чеботюк розповів про будні та справжнє милосердя медсестер.

– Ти моє серце і мої руки… Так каже поранений Юрій. Коли навколо нерви і метушня, вона для нього знаходить найніжніші слова. Годує з ложечки, перебинтовує важкі рани, своєю присутністю вгамовуючи біль, – пише Сергій Риженко.

Гендиректор упевнений, що медсестра Вікторія вселяє віру й оптимізм у поранену душу воїна, розповідаючи про його активне і повноцінне майбутнє після реабілітації.

– Сьогодні – етапні операції, обходи і консиліуми. Але турбота і відкрита душа героя-захисника залишається за медичною сестрою, – упевнений лікар.

Вікторія Чеботюк працювала медсестрою в Маріуполі. Під страшними обстрілами разом із нареченим змогла виїхати до Дніпра. Прийшла на роботу в лікарню Мечникова.

Батьки та бабуся дівчини не встигли евакуюватися, залишилися в окупованому місті.

Вікторія працює медсестрою у найважчій реанімації Мечникова №1, де рятують тисячі життів. І, як тисячі українців, чекає і вірить у нашу перемогу, щоб побачити й обійняти своїх рідних.

– А зараз головне – перестелити, зробити перев’язки, маніпуляції, нагодувати і вислухати героя, – пише Риженко.

І висловлює щиру подяку всім, хто цінує важку роботу медичної сестри.

Джерело: Сергій Риженко