як техногенна катастрофа вплинула на розпад СРСР

37 років тому в Україні, тоді УРСР, сталася масштабна техногенна катастрофа, яка, цілком ймовірно, стала потужним тригером для розвалу Радянського Союзу.

Аварію на Чорнобильській АЕС верхівка Компартії СРСР намагалася приховати не лише від своїх людей, а й від світу.

Причина такої надсекретності у тому, що ЧАЕС – це не просто атомна електростанція. Реактор, який вибухнув, мав подвійне призначення – за потреби міг почати виробляти збройний уран. І саме мілітарне призначення ЧАЕС передбачало надсекретність.

Страх перед Кремлем змусив українське керівництво знехтувати безпекою людей. Це й розгнівало українців.

Політолог Ігор Рейтерович у коментарі Фактам ICTV заявив, що чорнобильська трагедія та мовчання радянської верхівки призвели до потужної зміни свідомості людей.

У Радянському Союзі, попри монополію влади на інформацію, існувало так зване сарафанне радіо – коли люди розносили одне одному чутки. І саме інформація про вибух, про аварію попливла у суспільстві дуже швидко.

Попри відсутність заяв від офіційних органів, люди щось намагалися робити, наприклад: кілька разів на день мити підлогу, залишатися вдома, зачиняти вікна, не пускати дітей гуляти тощо.

А влада, щоб заспокоїти суспільство та показати, що все добре, навіть організувала парад на 1 травня. В українських містах вивели надвір багато людей, зокрема дітей.

Наприклад, у Києві на Хрещатик вийшов сам перший секретар ЦК Комуністичної партії України Володимир Щербицький зі своїм онуком. Це мав би бути сигнал для народу, що “все добре”.

За словами Ігоря Рейтеровича, цей парад є нічим іншим, як злочином проти народу.

Пізніше Щербицький розповідав, що сам був проти демонстрації на 1 травня, проте за вказівкою був змушений це зробити.

Влада вважала, що мовчання – це найкращий варіант виходу з ситуації. І саме ця картина замовчування та приховування призвела до зламу в свідомості українців, заявив Ігор Рейтерович.

Українці зрозуміли, що навіть у такій ситуації – техногенній, а не воєнній – керівництво Радянського Союзу не вважає їх за людей, вони просто розмінна монета.

За словами Ігоря Рейтеровича, на той момент рівень довіри народу до радянської влади й так не був високий, бо всі розуміли, що вибори – це така собі імітація волевиявлення, демократії в СРСР ніякої немає.

– З огляду на настрої, з огляду на ставлення до влади, саме ця історія підірвала легітимність тогочасної влади. Першим тригером була війна в Афганістані (1979-1989), і те, як приховувалися всі ці речі. А чорнобильська катастрофа вдарила саме з середини – по настроях громадян, по їхньому розумінню, що влада живе в окремому світі, люди – в окремому, і ці світи ніяк не перетинаються, – наголосив політолог.

На відосередкові тенденції вплинуло й те, що офіційні заяви робив саме Кремль. Люди розуміли, що якби така трагедія сталася десь під Москвою, то дії влади напевне були б інші.

З огляду на те, що аварія сталася в Україні, радянському керівництву було важливіше зберегти обличчя перед Заходом, ніж рятувати своїх людей. Тому катастрофу вирішили просто приховати.

Українці завжди мали досить сильне почуття самоідентичності, а чорнобильська катастрофа це лише посилила, наголошує Ігор Рейтерович.

– Дуже багато громадян УРСР тоді зрозуміли, що це “братерство народів” – доволі химерне поняття. А для влади ідеологічні інтереси важливіші за життя окремих громадян, – зауважив політолог.

Українське радянське суспільство відчувало себе зрадженим.

Чи розпався б СРСР без аварії на ЧАЕС?

Ігор Рейтерович вважає, що Радянський Союз все одно б розпався, сталася б чорнобильська катастрофа чи ні. Адже тенденції на його розпад почалися з кінця 70-х років – з Афганською війною.

Чорнобильська трагедія пришвидшила на кілька місяців цей процес – тут навіть не йдеться про роки, вважає політолог.

Ситуація із замовчуванням аварії на ЧАЕС збудила інтерес у суспільства переглянути свою історію, поглянути на те, як відбувалося входження України до Союзу.

– Навіть якби не сталося чорнобильської трагедії, все одно в Радянському Союзі почалися б якісь відцентрові процеси, і Україна там точно не стояла б осторонь, – вважає Ігор Рейтерович.

Урок для демократій світу

На думку політолога Ігоря Рейтеровича, головний урок від трагедії з ЧАЕС для демократичних країн полягає в тому, що не можна приховувати речі, які несуть загрозу життю людей. Гірка правда все ж краще.

За його словами, хтось може пригадати, що в США у 50-х роках теж були витоки радіації на АЕС, але влада не повідомляла про те світу. Ігор Рейтерович наголошує, що масштаби тих надзвичайних ситуацій просто не порівняти з масштабами аварії на ЧАЕС.

У США ті інциденти були суто локальні, йшлося про зону в радіусі кілька кілометрів. Тоді як радіаційного забруднення від ЧАЕС зазнали Україна, Білорусь, Росія, країни Балтії та інші держави Європи.

– Що робили американці. Вони найперше відселяли людей, хоча ті за два-три дні поверталися додому. Але це треба було робити, бо ніхто не знав, як витік вплине на населення. А радянська влада цього не зробила, – наголосив Ігор Рейтерович.

Якби тоді комуністична верхівка була більш говіркою перед своїм народом та світом, не боялася просити допомоги, то напевне УРСР таки б допомогли – надали б техніку, обладнання, напевне прибули б і добровольці для ліквідації наслідків.

Європейські країни напевне запропонували б лікування для радянських громадян.

Та через те, що аварію засекретили, наслідки цього ми бачимо й по сьогодні.

Якщо побачили помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.