Що таке баріатрія, чому люди вирізають частину шлунка. Інтерв’ю з хірургом Андріаном Рейті

Згідно зі статистикою Держстату, майже половину своїх доходів, 41%, українці витрачають на їжу. До того ж здебільшого неякісну та некорисну, яка з часом відкладається на боках.

Як наслідок — майже 60% населення країни мають проблеми з вагою. Нині кожна п’ята людина в Україні страждає від ожиріння. А це епідемії супутніх хвороб: діабет, інсульт, високий тиск.

Тому багато хто останнім часом вдається до послуг баріатричного хірурга. Хто це та чому люди наважуються відрізати собі частину шлунка, кому відмовляють та чи справді після такої маніпуляції можна забути про діабет та високий тиск?

Факти ICTV спробували з’ясувати, поспілкувавшись із відомим українським хірургом Андріаном Рейті.

— Пане Андріане, що таке баріатрія?

— Баріатрія – це сучасний спосіб корекції ваги, спосіб позбутися цукрового діабету ІІ типу. Людині з ожирінням вирізають частину шлунка, і вона просто не може їсти великі порції, як це було раніше.

Якщо до операції, щоб насититися, хворий з’їдав півкілограмову порцію, то після, аби відчути ситість, достатньо чотирьох столових ложок.

Я завжди розповідаю пацієнтам з ожирінням  міф про два відра. Одне — 3 літра може вмістити. Друге – 20 літрів. І ці відра на ніч поставили під дощ. Той, у кого гени відкриті, той набере 20, а у кого закриті – лише 3 літра.

Що робить баріатрія? Ми ставимо кришку. Складність баріатрії в тому, що мені треба якось відрегулювати ту  кришку, щоб за ніч набралося лише 3 літра води. Це не просто.

Є два основних види операцій, які ми виконуємо. Проте всі направлені на те, щоб в організм потрапляло менше калорій, саме в кров.

Найпоширеніша операція — рукавна резекція шлунка. Вона найпростіша, часто займає 25-30 хв. Простими словами – із великого шлунка я роблю малий. Частину відрізаю і формую вузький шлунок, який нагадує рукав. Тому і називається рукавною резекцією. Ця операція складає 70% від усіх операцій, зроблених у світі.

Взагалі вперше баріатричну операцію зробили у США ще 70 років тому. А бум припав на початок 2000-х, коли видаляти частину шлунка почали лапароскопічним методом, не розрізаючи живіт. Так роблять зараз й в Україні.

Щороку у світі так оперують 800 тис. хворих. У США та Європі такі операції навіть покриває страхова медицина.

– Наскільки  поширені нині такі операції в Україні?

– Станом на 2018 рік було проведено 133 операції. Це офіційно зареєстровані прооперовані.

У нашій лікарні ми за той рік понад 120 зробили самі. Цього року плануємо робити до 200. Зараз у мене проблема у тому, що фізично не вистачає ліжок, бо є ж ще інші види операцій.

Ситуація така ж, як і в італійців, де я навчався. Я приїхав на стажування  — у них з 60 ліжок 40 під баріатрією. Питаю, а чого так? Бо у нас в клініці в основному загальна хірургія, онкологія.

А італієць каже, що у нас зараз так само, як було у них 20 років тому.  Коли одне ліжко було під ожиріння, а всі інші — під хвороби. Нині ж все навпаки.

В мене є пацієнти з Нью-Йорка, Лондона, Болгарії, Німеччини. 90% клієнтів або з регіонів, або з-за кордону. Лише 10% — це кияни чи з області.

Іноземці їздять до нас, бо у них черга на операції. Їм простіше приїхати до нас і прооперуватися, ніж три роки чекати.

За три роки вони можуть отримати інфаркт чи інсульт. Чим більша вага – тим менше шансів, що людина проживе п’ять років. Якщо вони хочуть без черги – мають оплатити цю операцію, а ціни там величезні. Звичайно, в Україні їм вигідніше це зробити.

– Яку вагу може скинути людина після такої операції?

– У мене є спеціальні трубочки-мірила, за якими я роблю лекала шлунка. Менше я не зроблю і більше також. Бо часто пацієнти кажуть: “Відріжте мені побільше шлунка”. Я кажу – ні, бо скільки відрізаємо — не грає ролі.

Мене цікавить, який шлунок залишиться і скільки. Він має бути правильної форми й об’єму. У цьому все мистецтво хірургії. Зробити правильну форму шлунка і правильного об’єму. Такий шлунок через 3-5 років дає пацієнту  можливість скинуту 55-60% зайвої ваги.

Якщо у пацієнта була вага 140 кг при 170 см зросту, то в нього десь 70 зайвих кг. Операція йому дасть мінус 40 кг. Це те, що йому подарує сама операція.

– Чи може людина з часом повернутися до тієї ваги, яку мала до операції?

– Так. Це називається повторний набір ваги. Незважаючи на те, що я видаляю частину шлунка, я не пересікаю ніякі нерви. Я лише відсікаю боковушку, а шлунок має ті ж відділи, що і були, нервові закінчення на місці. Просто він вужчий.

Все, що потрапляє в шлунок, піде далі в кишки і буде всмоктуватись. Це і сильна сторона, бо вітаміни всмокчуться, але й і слабка, бо калорії теж засвоюються.

До того ж якщо пацієнт буде їсти тверду їжу – м’ясо, овочі, то він відчуватиме насичення, але якщо питиме солодку воду чи продукти, які легко розчиняються у воді (цукор, солодощі), то за таких умов обдурить цю операцію.

Він буде їсти, їжа, яка легко розчиняється у воді під дією шлункового соку, теж стане напіврідкою. А в шлунку рідина не тримається, щоб ви знали. Вона біжить далі і дорогою всмоктується. Так от – рідкі вуглеводи, їжа, яка розчиняється легко у воді, побіжить далі у кишки. Відтак пацієнт не матиме відчуття насичення і знову буде голодним.

От чому важливо правильно харчуватися. Вони можуть мало їсти, але часто заборонену їжу. Або ще є проблема, коли пацієнти їдять і запивають їжу.

Якщо не контролювати свій раціон — шлунок може розтягнутися знову.  Ми робимо ще й інший тип операції — шлункове шунтування. Це для більш недисциплінованих пацієнтів.

При ній не тільки зменшують розмір шлунка, а й проводять реконструкцію тонкої кишки, щоб зменшити всмоктування жирів і вуглеводів.

Тобто їжа іде напряму з шлунка у другу половину кишківника, а перша половина спить. По ній нічого не йде. Тим самим ми добиваємося того, що пацієнт мало їсть, та ще й не все всмоктується.

Бо їжа іде не по всій кишці, а лише по половині. Але є мінус, бо не всі вітаміни теж будуть всмоктуватися. Тож такий пацієнт пожиттєво потребує спеціальних баріатричних вітамінів, концентрація яких у десятки разів більша, ніж у нормі.

Шунтування шлунка дозволяє позбутися 70-90% зайвої ваги, діабетикам – відмовитися від інсуліну і цукрознижувальних препаратів.

– Але чому українці йдуть на цей екстремальний метод схуднення? Хіба не можна  худнути в домашніх умовах?

– Українці стрімко товстішають, про це попереджає Всесвітня організація охорони здоров’я. Понад половина населення має надмірну масу тіла. Ще чверть страждає на ожиріння. Ще українці набирають вагу, бо заїдають стреси. Більш важкий – хронічний стрес, який, власне, ми всі зараз переживаємо.

Якщо в людини є гени, які можуть активуватися під дією стресу, то в неї виникне через якийсь час ожиріння. 100% моїх пацієнтів кажуть, що пережили стрес і почали різко набирати вагу.

Важко уявити, але пацієнтів із ожирінням ми не бачимо на вулиці. Вони далі ніж на 500 метрів навряд чи відійдуть від своєї оселі.  Для них спосіб життя – це три крісла. Крісло – дома, на роботі і в машині. Далі них вони не йдуть.

Ще гірша ситуація в тому, що понад 15 тис. випадків нових ожирінь – у дітей. У нас формується величезний кластер дитячого ожиріння. В Америці, за деякими даними, з 8 операцій – 5 роблять дітям, які не досягли 18 років. Футурологи кажуть, що десь через 50 років ми знайдемо ліки, вакцину від ожиріння й онкології. Але це аж через 50 років.

– А чому ж так стрес впливає на організм, викликаючи ожиріння з часом?

– Адреналін вбиває гормон насичення – лептин. Коли ми поїли, через певний час у нас виробляється лептин, і ми відчуваємо насичення. Але адреналін його нищить.

Хронічний стрес викликає постійне вироблення надлишку адреналіну. Він навіть убиває клітини, які його продукують. Проте людина постійно голодна. Більшість моїх пацієнтів стикаються з цим часто вночі, вони взагалі не відчувають насичення. Їдять великі порції і не можуть наїстися.

І таких пацієнтів, які їдять вночі, ми одразу не беремо на операції.  З ними працюють психологи. Вони мають спробувати самі впоратися з проблемою. Але психологи кажуть – якщо вночі їсть, відправляйте до баріатра.

– Тобто виходить, що то міф, що ендокринолог чи діабетолог, наприклад, можуть допомогти з проблемою ожиріння?

– Те, що ендокринологи лікують ожиріння – це міф. Роками люди здають аналізи, вживають ліки, але це не ендокринологічна проблема. Справжнє ожиріння, пов’язане з ендокринологією, дуже швидко вбиває пацієнта. Це ті болячки, за яких пацієнт не думає, як би схуднути, а думає, як прожити день. Таких болячок мало — 1-2 %, а все інше ожиріння – не ендокринологічне.

Баріатрія – це сукупність спеціальностей, мультикоманда, яка має працювати як один механізм. Це не лише хірург. Це післяопераційне ведення роками: дієтолог, ендокринолог, фізіотерапевт, тренер, гастроентеролог. У нас цього всього немає. Навіть баріатрію ми не вчимо в університеті. Щоб вивчити її як хірургічну спеціальність, мені треба було їхати за кордон.

А пацієнтів сотні, і я не встигаю.

Баріатрія вилікує цього пацієнта, якщо в нього тиск  і проблеми з серцем через ожиріння. Я пролікував ожиріння, і кардіолог знає, що він не матиме проблем у своїй частині з тим пацієнтом.

А от гастроентерологи, ендокринологи, дієтологи – вони всі борються з хірургами, бо вважають, що вони втратять пацієнта. Так вони з нього заробляли, а так нічого немає. І така ж ситуація була в італійців 20 років тому.

Якщо лікар вестиме пацієнта і буде зацікавлений чимшвидше вилікувати його, тоді ендокринологи посилатимуть їх до баріатричних хірургів. Як зараз це відбувається в італійців, щоб, наприклад, людину чимшвидше вилікувати і ліквідувати цукровий діабет.

А баріатрія дає 78% шансу, що людина або вилікується, або зменшить дози інсуліну чи перейде на таблетки. Тобто покращення при цукровому діабеті на баріатрії 78% — це колосальна цифра.

– Чи змінюється  життя людини після таких операцій?

– Для мене скидання ваги – побічний ефект. Основне завдання – нормалізація жирів, холестерину в крові, цукру. Це зменшення об’ємів й ожиріння печінки. Оце все лікує баріатрія.

Це не інвалідизуюча операція, а лікувальна.  Є різниця між зайвою вагою та ожирінням. Якщо зайва вага – це є патологічний стан, то його не треба лікувати медикаментозно чи хірургічно. Це лише зміна способу життя – дієта і спорт.

Ожиріння – це хвороба, хронічна, яка рецидивує і прогресує.

Немає повної людини, яка просто з нічого схудла. Ми не оперуємо зайву вагу, ми не косметологи. Для того щоб знати, кого оперувати, є  індекс маси тіла.

Наприклад, до мене звертається пацієнтка з вагою 100 кг, це вже ожиріння, і її треба оперувати. Але пацієнтка, у якою зріст 150 см і вага 100 кг, і пацієнтка, яка важить 100 кг, але має зріст 205 см – велика різниця. Тому цей індекс маси тіла розраховує відносні величини. За цим індексом ми ставимо показання до операції або антипоказання.

Фото: Андріан Рейті