Що штовхає людей здавати своїх близьких ворогу – пояснює психолог

Ніхто не застрахований від зради. Знаємо чимало випадків, коли люди в окупації здавали ворогу своїх рідних та друзів. Та кожне віроломство має причину. Що штовхає людей на зраду, Фактам ICTV розповіла психологиня Любов Жеребньова.

Світоглядні причини зради

Тут насамперед йдеться про поведінку, коли людина чинить певні дії, які шкодять тим, хто її оточує та сподівається на її порядність.

Окремо виділяють фактори, які штовхають людину на зраду через світогляд:

1. Внутрішні фактори. Це може залежати від культури людини, її виховання і рівня розвитку. Інколи це пояснюється просто низьким культуральним рівнем і спрощеними переконаннями, які вона засвоїла в дитинстві, в які вірить і яких дотримується.

– Така людина вважає, що робить добру справу, коли каже сильнішому “правду” про когось. Вона наївно сподівається, що чинить добре, не думаючи про наслідки, – пояснює психологиня.

2. Певний ідеологічний світогляд, що залежить від інформації, яку людина споживає. Це в неї вибудовує систему цінностей, зокрема національні чи патріотичні переконання, ставлення до своєї країни, якихось інституцій, влади.

Така людина матиме упереджене ставлення до чогось, втовкмачене їй саме тією інформацією, яку вона роками споживала.

І в першому, і в другому випадку важливо розуміти, наскільки в такої людини розвинуте критичне мислення і здатність вибирати, на чий бік схилятись.

У РФ, наприклад, є цілий перелік знаменитих артистів, психологів, культурних чи громадських діячів, які мовчать або підтримують війну проти України.

Водночас є Лія Ахеджакова, яка живе в тому ж оточенні, вариться в тому ж інформаційному котлі, але її відрізняють життєві цінності, ставлення до людей, переконання.

– А ще здатність критично мислити, сміливість мати свою думку, відчуття власної гідності, яке не перекреслиш нічим, навіть коли ти там один, коли всі проти тебе. Своєрідний такий героїзм. Але для цього треба дійсно мати рішучість, мужність, безстрашність, – визнає Любов Жеребньова.

Психологічні причини зради

На зраду нерідко штовхають емоції. Саме вони керують людиною у вирішальний момент.

Тут велике значення має:

1. Страх, який відчуває людина як загрозу власному життю або безпеці чи життю і здоров’ю своїх близьких. І це також може бути стимулом робити якісь вчинки, які можуть кимось розцінюватися як зрада. Натомість хтось інший або ця людина вважатимуть це допомогою, що вона врятувала рідних чи себе.
2. Заздрість. Відчуття, коли людина розуміє, що ті, кому вона заздрила, не мають достатньої влади або сили, перебувають у вразливому становищі та не мають стовідсоткової безпеки. В такому випадку людина може компенсувати свою заздрість або таку приховану агресію за рахунок так званої помсти. Своєрідне самоствердження за чужий рахунок.

Можуть бути й інші психологічні чинники, наприклад, повна відсутність емпатії до чужих страждань.

Маргінальні причини зради

Це досить умовна назва, яка об’єднана одним: зрадник отримує нагороду за своє віроломство. Часто навіть не приховує того, що зрадив, бо хотів заробити на цьому.

В цьому випадку людей на зраду штовхає:

1. Вигода – споживацьке ставлення до світу: я там, де вигідніше, відкинувши всі моральні перепони.
2. Бажання заробити грошей.
3. Прагнення отримати якісь матеріальні цінності – подарунок чи посаду.

Є люди, яких на зраду штовхає бажання отримати моральну вигоду. Тут укладається своєрідна угода з ворогом: ми тебе оцінимо або виконаємо твоє заповітне бажання, але ти дай нам потрібну інформацію або вкажи на когось.

Психологічний портрет зрадника

– Важливо розуміти, яка людина схильна до зради, – пояснює психологиня. – На першому місці в зрадника стоятиме невпевненість в собі, яку людина намагається компенсувати негідними вчинками, самоствердитися за рахунок тих, кого вона здає, кому руйнує життя.

Це можуть бути егоїстичні чи нарцисичні риси характеру. Тобто людина не здатна співчувати, співпереживати іншим, вона дбає тільки про себе, про своє самозадоволення, своє его.

Це може бути людина слабохарактерна, піддатлива, яка не може відмовляти. Їй сказали щось робити, вона йде і виконує. І потім виправдовує це тим, що її змусили, вона не сама так вирішила.

Ще одна характеристика людей, схильних до таких дій – навіюваність, залежність від чужої думки. Зрадники наслухались певної інформації, повірили в неї і зробили це з думкою, що вони чинять зло абсолютно виправдано.

В усі часи зрада виглядала однаково: хто за шматок хліба, хто з ідеологічних мотивів, хтось боявся за життя своїх близьких. Що змушувало сім’ю репресованого відмовлятися від свого батька? Які це могли бути мотиви?

– Елементарні: страх за власне життя, кар’єру, майбутнє своїх дітей, загроза власній безпеці, – пояснює психологиня. – І люди відмовлялися від найрідніших. Писали: прошу не вважати мене сином зрадника Батьківщини.

Ідеологія тоді ідеалізувала “павликів морозових”. Минули десятиріччя, доки з’явилася сама думка: це нездорово. Зараз вже неможливо на рівні закону свідчити проти своїх близьких, а тоді це було абсолютною нормою.

Та і мотивація в усі часи була незмінною: я хочу твій дім чи твою дружину, чи твою посаду, чи твої статки. Це і ставлення до інших людей як до матеріалу, коли їх не шкода, а шкода тільки себе.

Або мораль вивернута, або етики не вистачає, або психіка настільки зруйнована, що в людині немає здатності співпереживати, співчувати . Це може бути і одне, й інше. І таких людей багато.

Це можуть бути вроджені порушення, стиль виховання такий, коли людина не має досвіду співпереживання, закрита в своїх емоціях. Або просто поводиться як маніпулятор: те, що мені зручно, мене виправдовує, а до інших немає діла.

Важливо пам’ятати: той, хто зрадив раз, зробить це знову. Навіть спецслужби у часи Другої світової писали в характеристиках на таких людей: схильний до зрадницької поведінки. Тому найліпший спосіб убезпечитися – триматися подалі від зрадника.