Росіяни обстрілюють дитячу лікарню Херсона цілеспрямовано: знають, що там лише мами і малеча

16-річний Славко показує нам свою поранену ногу. Як кожен підліток, він трохи соромиться журналістів і тієї сумної знаменитості, яка його спіткала. Хлопець потрапив під російський обстріл 2 березня. Він вантажив гуманітарну допомогу у Бериславському районі, як раптом у небі побачив ворожий дрон.

– Ми побачили, що дрон летить, почали заходити у приміщення, щоби сховатися поміж двох стін, і тут він скинув гранати, – каже Славко.

Російські обстріли дронами – відносно новий досвід для жителів Херсонщини. За три місяці після звільнення вони уже звикли до різної артилерії і до того, що їхнє життя буквально щодня висить на волосині.

У дитячі лікарні, приміром, щотижня надходить десь два пацієнти, які потрапили під завали або під обстріл прямо на вулиці.

Один із найстрашніших випадків – історія 5-річної Аліси, яку російський обстріл спіткав у дитячій кімнаті. Дівчинку фактично засипало уламками.  Їй ампутувало вушко і око. Першу допомогу надали у Херсонській обласній дитячій лікарні, а вже потім повезли у Охматдит.

Тому щодня тутешні лікарі на бойовому чергуванні. Уже звичними для них стали травми, про які до великого вторгнення медики лише чули.

Микола Загайкан, дитячий лікар-травматолог, розповідає, що хоча пацієнтів відносно небагато, 50 із можливих 500, але стан у них важкий. Серед звичних випадків: переломи, осколкові поранення, ампутації.

Вчитися лікувати таких пацієнтів доводиться на ходу. Допомагають онлайн-вебінари та, на жаль, уже поширена практика.

– Осколкові рани заживають гірше, тому що вони інфіковані, обширні, мають інородні тіла. І це не лише уламки, а і залишки одягу, бруд, каміння, – каже лікар.

Головна лікарка закладу Інна Холодняк демонструє нам бронежилет і каску, які їй подарували волонтери. Вдягає вона це все за секунди. Так більш безпечно можна пробігти по вулиці під час обстрілів і завезти документи до сусіднього Миколаєва.

Обласну лікарню, яку вона очолює від листопада, рашисти обстріляли тричі лише за січень. Спочатку лишили без вікон напередодні Нового року. І це при тому, що росіяни у закладі були і знають, що там лікують лише дітей.

– Тричі ми були обстріляні лише за цей рік. Під час першого прильоту, у новорічну ніч, вилетіло 700 вікон, зруйнована покрівля, знищене обладнання. Зруйновані система опалення, кисневого постачання, підсобні приміщення, – каже лікарка.

Наступний обстріл стався 10 січня. Тоді росіяни зруйнували амбулаторно-поліклінічну будівлю. А 16 січня частково зруйнували кисневий циліндр і неонатальний центр. Сьогодні немає у Херсоні жодного закладу, який би не постраждав від обстрілів рашистів.

Жінка переконана: росіяни знають, що роблять. Коли місто було в окупації, головлікар закладу став колаборантом. Він заявив, що не згадує такого міста, як Київ, а потім втік разом зі своєю цивільною дружиною до Криму. Тому що і де є у Херсоні, а передусім у дитячій лікарні, росіянам відомо.

– Вони чітко знають, що це заклад охорони здоров’я – дитячий. Мета, яку вони ставлять перед собою – це залякування і знищення українців як нації. Вони прекрасно знають, що тут мами і діти. Інших хворих тут просто не існує, і ми лікуємо тільки мирне населення Херсона і Херсонської області, – каже Інна Холодняк.

Залякати батьків росіянам частково таки вдалося. Дітей не кладуть до лікарні аж до того часу, поки стан малечі не стає критичним. У тутешній реанімації, каже пані Інна, є дитина із важкою пневмонією на штучній вентиляції легень, із значними розладами кишково-шлункового тракту, із гнійним лімфаденітом. Батьки звертаються тоді, коли вони розуміють, що самі уже впоратися не можуть.

Ліки й обладнання тут є, а реанімацію та хірургію перенесли на перший поверх, де більш безпечно.

– Один-два рази на день під час повітряної тривоги доводиться переміщувати дітей в укриття. Саме тоді, коли ми розуміємо, що почалися обстріли, – каже пані Інна.

Лікарка розказує історію про те, як в одну дитину росіяни поцілили двічі. Це сталося напередодні Нового року.

– Вдень хлопчик ішов до бабусі, і його обстріляли дорогою. Потім він потрапив до реанімаційного відділення, йому надали допомогу. Та вночі росіяни знову обстріляли місто, і на хлопчика посипалося скло із вікна, – каже лікарка.

На щастя, він був вкритий ковдрою, і це його врятувало. Тоді реанімаційне відділення було на другому поверсі, тому довелося усе перемістити вниз.

За цей час лікарня зазнала збитків щонайменше на 20 млн грн. Та волонтери й ОВА закупили генератори, які забезпечують безперебійне живлення і рентгенкабінету, і реанімації, й операційної.

Та найстрашніше, коли сюди приводять діток у надважкому стані. Не вдалося врятувати 6-річного хлопчика, який під час обстрілів був на вулиці і потрапив до лікарні вже у стані агонії. Багато дітей мають панічні атаки, а ще так важко переживають втрату близьких, що потребують негайної допомоги психологів та психотерапевтів.

– Сказати дітям, якщо вони цього не бачили, що загинули їхні батьки – це дуже важко, особливо для підлітків. Це втрата найріднішої людини, – каже пані Інна.

Та попри нелюдські перевантаження, медики продовжують рятувати дітей, причому не лише у Херсоні. Бригада регулярно об’їжджає навколишні села, де через війну люди лишилися взагалі без амбулаторій і будь-якої лікарської допомоги.

Фото: Ольга Чайко, НДСЛ Охматдит