“Їх вербують на бік росіян, але вони ні в яку” – родичі полонених морпіхів з Чернігівщини

Найбільший обмін полоненими за час великої війни відбувся третього січня. Додому з російських катівень повернулися 230 українських військових і цивільних. Родичі морпіхів Андрія Тураса з Холмів та Максима Соловйова з Корюківки дуже сподівалися на цей обмін, проте серед звільнених їхніх рідних не було. Що їм відомо про хлопців, – Сусіди.Сіty поспілкувалися з родинами.

«Живий, цілий, але про сина не знає»

Надія Турас із Холмів не може стримати сліз, бо її син Андрій, начальник озброєння 36-ї окремої бригади морської піхоти, у російському полоні перебуває з 14 квітня 2022 року. Крайня звістка про нього була рік тому, 6 січня. Тож великі надії рідні покладали на обмін, який на початку цього року став першим за останні п’ять місяців тиші.

Казали, що серед обміняних начебто є якийсь хлопчик із Корюківки, який живе в Бобровиці, – каже Надія Олексіївна. – А нашого Андрія поки нема. Невістка Олена робить усе можливе й неможливе, щоб його повернути. Майже щотижня їздить у Київ.

Олена Турас, дружина Андрія, старша бойова медикиня 36-ї окремої бригади морської піхоти, яка потрапила у полон разом зі своїм чоловіком і побратимами, звільнилася 28 квітня 2022 року. Відтоді разом із рідними морпіхів створили потужний рух задля їхнього повернення додому. Постійні запити, зустрічі, акції, звернення у різні інстанції, міжнародні організації, ЗМІ, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, ГУР, СБУ, всі служби, які причетні до пошуку та звільнення полонених.

Фото: Олена й Андрій Тураси

За цей час хіба тільки з самим Будановим не зустрічалися, – зізнається Олена. – Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими запевняє, що нинішній обмін, який відбувся 3 січня, був надзвичайно важливим. Є надія, що після нього справи мають піти активніше й щодо обміну полонених, і посилок та телефонних дзвінків.

Третього січня з російського полону звільнився український військовий, який перебував в одній камері з Андрієм Турасом. Він подзвонив його дружині й передав довгоочікувану звістку про чоловіка.

Сказав, що Андрій живий, здоровий, цілий, – поділилась Олена. – Про сина, який у нас народився 15 листопада 2022 року, нічого не знає. Тобто, листа й посилку, які ми відправили йому наприкінці минулого року Червоним Хрестом, не отримав. Або ще не отримав.

Сказав також, що весь цей час у полоні їх активно намагаються перетягнути на російську сторону, щоб підписали контракт, але хлопці не піддаються, тримаються. Негативно відгукувався про Міжнародний комітет Червоного хреста, від якого, вважає, мало толку в процесі повернення полонених. Мовляв, пів року тому полонені написали листи додому, яких ніхто так і не отримав в Україні. Розповів, що коли його особисто допитували у полоні, то присутні представники цієї організації посміхалися…, – зазначає Олена.

Маленькому Леону, сину Турасів, рік і два місяці. Хлопчик ходить і вже намагається говорити. Його тато Андрій ще навіть не підозрює, який потужний мотиватор чекає на нього вдома.

«Знаю лише, що син живий»

Корюківчанка Ольга Соловйова теж чекає з полону свого сина Максима, танкіста-навідника 36-ї окремої бригади морської піхоти. У серпні 2022 року мама отримала короткого листа з рф, де син повідомляв, що з ним усе добре. Не сумнівається, що саме Максим писав ті рядки – впізнала за почерком.

Фото: Максим Соловйов

Пізніше з жінкою зв’язався один зі звільнених із полону українців і повідомив, що Максим перебуває у Владимирській області.

Напевне, тому завезли туди, бо його батько-росіянин колись там служив, – припускає Ольга Віталіївна. – Більше нічого мені не відомо про сина. Знаю лише, що живий. На цей обмін у мене такі великі надії були! Так чекала! Але ж – ні. Переглянула списки: Соловйов є, проте не мій Максим…

Максима Соловйова чекають удома мама, брати, дружина й троє дітей.

Авторка Наталія Рубей

Джерело: Сусіди.City