Історія терору: як Росія використовує демонстративні страти та насилля у війнах

14 Квітня, 2023

103 4 хвилин читано

Українська правозахисниця Олександра Романцова, виконавча директорка організації Центр громадянських свобод, яка у 2022 році отримала Нобелівську премію миру, у коментарі Фактам ICTV каже, що російська армія з радянських часів займається воєнними злочинами.

– Все це через непідзвітність, непрозорість, а також те, що солдат в армії – це найнижча ланка в харчовому ланцюгу. Треба чітко розуміти, що нормалізація ними злочинів, надмірна агресивність, є результатом надмірної агресивності в суспільстві.

Окремо можна виділити, що це вкорінення в армії методики, що, власне, той, хто є військовослужбовцем – як молодші офіцери, так і солдати – вони безправні, їх не поважають, регулярно принижують, і там досить нормальна статистика позабойових страт. У них регулярно, з року на рік, без війн, у військових частинах люди гинуть не через те, що в них була якась зустріч з ворогом, а через те, що це зробили свої, дідівщина та подібні речі, – каже вона.

– Якщо людину довго принижувати, то для неї це стає нормою, – пояснює Романцова.

На думку правозахисниці, коли йдеться про демонстративність воєнних злочинів, зокрема і в російській армії, то ця її демонстративність притаманна терористичним операціям, оскільки завдання тероризму – це безпосередньо поширити паніку, страх та змінити поведінку людей не тому, що вони у безпосередніх бойових діях, а тому що вони можуть гіпотетично потрапити у бойові дії.

– Завданням викладання таких відео є емоційне керування, маніпуляції певними діями. Тут є декілька версій, але моя версія – вони це викладають, щоб розізлити українців… Відповідно, російські солдати не будуть розглядати український полон як варіант, щоб змитись із фронту, – вважає Романцова.

На запитання щодо мотивації російських військовослужбовців, які вчиняють подібні демонстративні страти, Олександра Романцова каже, що майже завжди це спроба вплинути на ворога.

– Іноді це бахвальство у своєму колі, наприклад якийсь Telegram-канал агресивно налаштованих осіб хоче показати, мовляв, “я такий крутий, так легко вбиваю”. Але якщо ми говоримо про те, що це (відео вбивства, – Ред.) публікується, то це завжди спроба вплинути на емоційний стан ворога, – каже експерт.

Олександра Романцова вважає, що нещодавно опубліковане відео з відрізанням голови українському полоненому, яке, найімовірніше, було зняте задовго до публікації, оприлюднили саме зараз, зокрема, щоб вплинути на внутрішню авдиторію в рамках продовження мобілізації.

Експерт нагадала, що наразі в Росії на законодавчому рівні відбуваються зміни щодо військовозобов’язаних, які не потребують більше фізичного вручення повісток. За її словами, це може бути спробою виправдати розширення мобілізації всередині Росії.

– Їм треба працювати з внутрішнім розумінням всередині самої Росії. Тобто вони показали відео і кажуть, “що це фейк, але українці, звичайно ж, повірили і тому почали наших вбивати, тому нам дуже потрібна допомога на фронті”. Гадаю, що це частина їхнього плану щодо того, який вони інформаційний ланцюг (щодо цього відео, – Ред.) розкрутять, – пояснила вона.

Про мотивацію російських окупантів, які стратили військовополоненого, і про те, яку мету переслідували ті, хто публікував відео, у коментарі Фактам ICTV розповіла юристка у сфері міжнародного кримінального права, голова ГО LingvaLexa Анна Вишнякова.

За її словами, збройні конфлікти ближче до звірств, ніж до гуманності, передбаченої Женевськими конвенціями. Втім, масштаби цих жахів можна оцінювати тільки потім, коли буде можливість провести всі розслідування. За формою вчинення злочини можуть відрізнятися, втілюючись у найжахливіші форми: ампутації, кастрації, приниження, щоб людина перестала відчувати себе людиною, відрубування голови тощо.

Щодо демонстративних страт, правозахисниця каже, що в кожній країні свої методи терору.

– Наприклад, у Сьєрра-Леоне – там ампутації. Причому там ампутації були щодо цивільного населення, не щодо комбатантів, – каже експертка.

Вона зазначає, що після цього в країні залишилось багато людей, які вижили, але залишились з ампутованими частинами тіла.

На запитання, чому саме зараз було опубліковано відео зі стратою українського військовополоненого, Вишнякова провела паралель дій російських військових із показовими стратами ІДІЛ.

– ІДІЛ – перша з терористичних організацій, яка широко і дуже професійно застосувала соціальні медіа як зброю для поширення терору. Однак у них була додаткова мотивація, їм потрібно було вербувати молодь по всьому світу і поширювати свої меседжі щодо “карати невірних”.

ЗМІ поширювали ці послання автоматично, разом з демонстративними стратами. А професійні вербувальники готували ґрунт для того, щоб це було сприйнято не з жахом, а з захватом, викликало бажання у радикалізованої молоді приєднуватись до начебто сильної праведної армії, – каже експертка.

А щодо публікації відео російськими джерелами Анна вважає, що хоч відео і спрямоване на терор і залякування, але це не так вплине на військових ЗСУ та цивільних українців, оскільки замість залякування це викличе ще більше внутрішнього спротиву та “ще більше люті щодо звірських дій РФ”.

Юристка каже, що одним з елементів впливу на внутрішню аудиторію Росії, яким можна обґрунтувати оприлюднення відео зі стратою українського військовополоненого, є дегуманізація ворога.

– Дегуманізація – це те, що широко застосовували в Руанді. Тобто меседж про те, що ти воюєш з нелюдами, паразитами тощо. І в них (росіян, – Ред.) дуже багато порівнянь українців зі свинями. І якщо подивитися (відео, – Ред.), то психологічно перше враження, начебто вони поводяться з тілами, як із м’ясом.
Тобто це, може, такий підсилювальний елемент, який показує, по-перше, силу, домінування, а по-друге, ну подивіться, як це було, вони як м’ясо розбирали. Тобто це спрямовано також на внутрішню аудиторію, – каже вона.

Спираючись на досвід демонстрацій знущань в історії воєнних злочинів, що був зафіксований в арміях різних країн, юристка зазначає, що мотивація може бути різна, бо окрім прямих наказів керівництва і таких раціональних речей, як-от деморалізація та дегуманізація ворога, це можуть бути “кровожерливі емоції, відчуття домінації”.