Які думки та почуття не можна допускати в умовах війни — психолог

Тренерка з емоційного інтелекту Катерина Куницька на майданчику популярного онлайн-ресурсу Психологічна підтримка розповіла, які думки та почуття є нормальними в умовах війни, а які ні.

– Лише той, хто має волю жити, витримуватиме та долатиме життєві виклики. Якщо ми хочемо справлятися, то для цього необхідний внутрішній ресурс, – каже тренерка.

• Це нормально – робити все те, що дає енергію і бажання жити. Ненормально позбавляти себе життєвих сил і страждати.
• Це нормально – сумувати, оплакувати тих, хто загинув. Ненормально вибирати страждання і самокатування, це не повертає загиблих до життя.
• Це нормально – лютувати, ненавидіти. Ненормально робити цей біль сенсом життя і перестати діяти.
• Це нормально – робити якісно свою роботу, а за можливості виділяти час для волонтерства. Ненормально карати себе за те, що робиш мало.
• Це нормально – малювати, слухати музику, танцювати, сміятися, дивитися фільми, проводити час із друзями, якщо це дає сили. Ненормально заморожувати свої почуття і відкладати душевність на після перемоги.
• Це нормально – гарно одягатися, доглядати за собою, користуватися улюбленими парфумами, якщо це дає вам сили вставати щодня і крок за кроком іти до нашої перемоги. Ненормально засуджувати інших за право переживати себе гідною та охайною людиною.
• Це нормально – мріяти і думати про те, як ми будемо жити після перемоги. Ненормально відмовлятися від життя тут і зараз.
• Це нормально – смачно їсти, спати достатньо, створювати собі елементарний комфорт, щоб була енергія жити. Ненормально забороняти іншим задоволення базових потреб, необхідних для належного рівня енергії саме цій людині.
• Це нормально – дати собі час на відновлення. Ненормально виснажувати себе ще більше.
• Це нормально – дбати про своє фізичне та психічне здоров’я, щоб були сили перемагати. Ненормально ігнорувати свій фізичний і душевний біль.
• Це нормально – просити про допомогу і шукати фахівців. Ненормально геройствувати, бо цим ви шкодите не лише собі, а й своїм близьким.

Джерело: Психологічна підтримка