Чи може сонний параліч призвести до смерті: причини, симптоми та наслідки

Дослідник сну з Гарвардського університету Баланд Джалал у 2020 році завершив, можливо, перше клінічне випробування різних способів лікування сонного паралічу. За його словами, це явище ігнорували, але за останні 10 років інтерес до нього зростає.

Джалал – один із небагатьох дослідників сну, які прагнуть змалювати більш точну картину причин і наслідків сонного паралічу та з’ясувати, які таємниці людського мозку цей стан може розкрити.

До недавнього часу існувало мало інформації про те, скільки людей страждають на сонний параліч. Дослідження були спорадичними, а способи неузгодженими.

Але 2011 року клінічний психолог Брайан Шарплесс проаналізував дані 35 досліджень, що охоплювали п’ять десятиліть і понад 36 тис. добровольців.

Шарплесс виявив, що сонний параліч трапляється частіше, ніж вважалося раніше, причому хоч раз відчували його майже 8% дорослих. Цей показник значно вищий серед студентів університетів (28%) і психіатричних пацієнтів (32%).

Деякі люди, які мали епізоди сонного паралічу, тяжіють до надприродних або паранормальних пояснень. Насправді, каже Джалал, причина набагато більш приземлена.

За словами вченого, вночі наше тіло проходить чотири стадії сну. Остання стадія називається швидким сном або REM. У цей час нам сняться сни. Під час фази REM мозок паралізує м’язи – ймовірно, щоб завадити нам фізично робити те, що ми бачимо уві сні, і не завдати собі шкоди.

Але іноді – і вчені досі не впевнені, чому – сенсорна частина мозку передчасно виходить із фази REM. Тоді ви відчуваєте, що прокинулися. Але інша частина вашого мозку все ще перебуває у фазі REM, каже Джалал, і все ще посилає нейромедіатори паралізувати м’язи.

У найсерйозніших випадках сонний параліч може бути ознакою нарколепсії – серйознішого розладу сну, за якого мозок не в змозі регулювати режим сну і неспання, що змушує людей засинати в невідповідний час.

Лікарі кажуть, що сонний параліч частіше виникає, коли людина недосипає.

Найпоширенішим підходом до лікування сонного паралічу є просвітницький: пацієнтам розповідають про наукову основу цього розладу і запевняють, що їм нічого не загрожує.

Іноді використовують медитаційну терапію. Мета полягає в тому, щоб зменшити занепокоєння пацієнта, коли він лягає спати, і навчити його зберігати спокій, коли настає сонний параліч.

У більш серйозних випадках можуть застосовуватися ліки, які зазвичай використовують для лікування депресії, але також мають побічний ефект пригнічення швидкого сну.

Теорія Джалала полягає в тому, що страх перед надприродним змушує людей більше боятися сонного паралічу, і ця тривога підвищує ймовірність виникнення цього явища – демонстрація тісного взаємозв’язку між нашим розумом і тілом.