Будівельні матеріали м.Ніжин
Україна і світ

Хворий на рак дідусь з Охтирки партизанив для ЗСУ

Олександр Гуцал – військовий на пенсії, 27 років служив у зенітно-ракетних військах. У перші дні наступу він створив в Охтирці партизанську організацію, яку згодом назвали Дід на велосипеді.

Цю назву придумали артилеристи 93 бригади, яким партизани передавали координати ворожих колон. Своєрідним “прототипом” назви став один із партизанів, 54-річний Олексій, хворий на рак горла. Його мало хто бачив – лише чули голос. І знали, що виїжджає на велосипеді.

Завдяки даним партизанів, нашим бійцям вдалося знищити чимало російської техніки ще на підходах до Охтирки.

– Два Смерча, один Ураган, три пускових установки зенітно-ракетного комплекса С-300, дві одиниці зенітно-гарматного комплексу Панцир, ну танків штук 12-15, п’ять БМП, десь двадцять паливозаправників, – перелічує здобутки голова партизанської організації Олександр Гуцал.

Кістяк організації складали 15 людей. Наймолодшому було 24, найстаршій партизанці – 69 років. Переважно це мешканці навколишніх сіл. Нині ж організація вже не працює.

– З людьми все добре, всі живі, лише… дідусь на велосипеді, Царство небесне, помер літом. У нього була остання стадія була раку, – розповідає Олександр Гуцал.

Зима для охтирців видалась дуже важкою. Власним коштом людям вдалося запустити один із шести котлів зруйнованої ТЕЦ. Так пережили мороз, нині ж у місто повернулося вже 42 тис. населення із 48-ми.

Тепер Охтирка активно відбудовується. Олександр Стрілець має квартиру у вже відновленому будинку. Чоловік чверть століття служив у військовій частині, що поряд із домом. У день бомбардування, коли в казармах загинуло понад сімдесят людей, теж був на роботі.

Зараз в оселі Олександра не лишилось нічого – ні, меблів, ні техніки. Чоловік живе поки у доньки. Каже: його дружина не дуже хоче повертатись у відновлену домівку:

– У неї є якийсь страх… Я-то колишній військовий, і там у казармі був, коли бомбу кинули… Тиждень ходив наче  чумний, контузило…

Нині, рік по тому, Охтирка повертається до життя: біля кавʼярень напинають літні майданчики, працюють магазини і транспорт, на будівлях один за одним зʼявляються мурали:  Ігор Шевченко намалював їх вже майже півсотні.

– На цьому муралі будуть зображені військові на фоні прапора України. Він присвячується військовим, які загинули під час війни. Це – данина їхній памʼяті, – розповідає про нову роботу художник.

Ще один мурал Ігоря – у центрі біля річки. Саме тут президент Зеленський вручив відзнаку Охтирка – місто-герой місцевим урядникам.

Нацгвардієць Олександр Зарицький – серед тих, хто отримує нагороди з рук президента.

– Коли 26-го числа розбомбили частину, чоловік був там. Він майже добу не виходив на звʼязок. І коли я нарешті отримала плюс в смс – це була дуже радісна подія для всієї нашої родини. Цей плюс означив багато чого, – ділиться дружина Олександра Юлія.

Рятувальники, поліціянти, армійці, спецпризначенці, соцпрацівники – власноруч отримати державні нагороди змогли не всі охтирці. Частина відзнак – посмертна. Але нині, рік по тому, згадуючи важкі бої та всіх полеглих, мешканці Охтирки певні: зупинили ворога тоді – не пропустять вже ніколи.

2023-03-31

Хочете отримувати цікаві новини найпершими? Підписуйтесь на наш Telegram

Джерело ФАКТИ. ICTV
2023-03-31 18:17:15