Фільми про Україну та її незалежність

Незалежність просто так не дається, а виборюється у запеклій боротьбі. Причому боротьба за рідну землю коштує надто дорого – Україна втрачає найкращих синів і доньок.

Лише у XX столітті до 1991 року Україна кілька разів намагалася стати самостійною та суверенною. Найвідомішими були проголошення незалежності УНР у січні 1918 року та проголошення відновлення незалежності Української держави у червні 1941 року. У першому випадку на заваді стала більшовицька Росія, а в другому – нацистська Німеччина.

У довготерміновій перспективі втрата Україною незалежності на початку XX століття призвела до мільйонних смертей від Голодомору, репресій, терору та війн.

Факти ICTV підготували добірку стрічок, які найкраще дають змогу зрозуміти Україну та її незалежність.

Зима у вогні

• 2014 рік, режисер: Євгеній Афінеєвський

Жоден художній фільм не дасть стільки конкретики та розуміння певної події чи історичного відрізку, як документальний. Тому розпочнемо нашу добірку з номінанта на премію Оскар 2016 року – Зима у вогні.

У стрічці показано українську Революцію гідності на Майдані Незалежності взимку 2013-2014 років, яка почалася з розгону мирної демонстрації студентів та призвела до повалення режиму проросійського президента Віктора Януковича.

Зима у вогні задокументувала боротьбу українців, які залишалися непохитними, попри кровопролиття та складні умови. У картині є свідчення протестувальників, активістів, медиків, духовенства. Всі вони є представниками різних поколінь, релігій, соціальних прошарків, але всі були вірні ідеї.

Голод 33

• 1991 рік, режисер Олесь Янчук

Це перший художній фільм про штучний голод 1932-1933 років, організований сталінсько-більшовицьким режимом проти українського народу. В основі картини – повість Василя Барки Жовтий князь.

В центрі сюжету – українська селянська родина, яка намагається вижити під час Голодомору. Стрічка також розповідає про встановлення радянської влади та терору окупантами українського населення.

Факт Голодомору тривалий час замовчувався совєтами або подавався нібито як “голод внаслідок посухи”. Але насправді був наслідком колективізації та цілеспрямованих заходів керівництва СРСР на чолі зі Сталіним, щоб послабити національно-визвольні повстання українців та остаточно встановити радянщину в Україні.

Білий птах з чорною ознакою

• 1970 рік, режисер Юрій Іллєнко

Події у фільмі розгортаються у часи війни та терору (1937-1947 роки) на Буковині. Центральною лінією у сюжеті є трагедія родини Дзвонарів, котра живе неподалік румунського кордону.

Початок Другої світової розділяє братів із сім’ї Дзвонарів по різні боки барикад: Петро служить у червоній армії, Орест долучається до УПА-ОУН(б), а Георгій залишається осторонь. Пізніше він закохується у місцеву чаклунку, яку вбиває румунський офіцер. У пошуках правди Георгій йде на війну. Вдома залишається наймолодший брат Богдан.

В основі Білого птаху з чорною ознакою – класичний український наратив, у якому революція постає точкою, де сходяться і трансформуються долі людини.

Попри радянські цензурні обмеження, стрічка вражає потужною режисурою й блискучою акторською грою.

Нескорений

• 2000 рік, режисер Олесь Янчук

Стрічка показує історію України, яку радянська пропаганда довгий час замовчувала: боротьба нашої країни та її героїв проти радянського та нацистського режимів.

— Він був надзвичайно рішучою людиною. Я б не зміг зробити те, що зробив він, — сказав якось актор Григорій Гладій, який грав Романа Шухевича.

Здебільшого події у стрічці розгортаються після Другої світової війни, однак спершу охоплюють, зокрема, й момент проголошення Акту відновлення незалежності України у Львові, коли з міста вигнали радянських окупантів.

Картина розповідає про генерала УПА Романа Шухевича та українців у повстанських загонах, які відчайдушно боролося за свою свободу.

— У цій боротьбі не пожалію ані крови, ані життя, і буду битись до останнього подиху і остаточної перемоги над усіма ворогами України, – лунає у стрічці присяга воїнів УПА.

Сама картина зібрала плеяду видатних українських акторів. Окрім Григорія Гладія, у стрічці зіграли Сергій Романюк, Георгій Морозюк, Володимир Горянський, Станіслав Боклан та Ірма Вітовська, для якої роль зв’язкової УПА Нусі стала дебютом у кіно.

Страчені світанки

• 1995 рік, режисер Григорій Кохан

Ще одна військово-історична драма про те, як більшовицькі окупанти прагнуть встановити свої порядки на окупованих ними ж землях Західної України. Опір російській окупації чинить УПА, яка також воює за незалежність України.

Місцеве населення та родичі вояків УПА підтримують борців у визвольній боротьбі з окупантами, але кремлівські посіпаки жорстоко придушують українців. Розпочинаються масові вбивства та виселення українських сімей до Сибіру.

Саме у цій картині є легендарний діалог між українцем та російським окупантом, на який часто можна натрапити у соціальних мережах.

• — А що ти тут, на цій землі робиш?
• — Мы порядок хотим навести, с панами, бандами покончить, чтобы люди зажили наконец нормальной, счастливой жизнью.
• — Не забувайте, що ми господарі на цій землі. От скажи мені, якщо б ми прийшли з автоматами та танками у ваш Алтайський край і почали вас вчити, як треба щасливо жити?
• — Вы? Да вас бы я гнал оттуда, как в свое время татар, французов, как немцев гнали.
• — От бачиш як. Запам’ятай та іншим передай, що наш нарід не можна перемогти – нас можна тільки знищити.

Ось так, не минуло й сотні років, як історія повторюється, коли на українську землю знову ступила нога загарбника, який хоче повчати українців, як їм жити.

Кіборги

• 2017 рік, режисер Ахтем Сеітаблаєв

Сценарій до цієї стрічки був написаний на основі свідчень українських військових, які захищали Донецький аеропорт 242 дні у 2014 році.

Головні герої картини різні – вони спілкуються різними мовами, мають різну мотивацію, але одну мету. У Кіборгах є чимало філософських розмов про мотивацію, за що любити Україну, а також чи можна назвати Гоголя українським письменником.

Та передусім ця стрічка – про подвиг українських військових, їхню самопожертву та батьківщину.

Черкаси

• 2019 рік, режисер Тимур Ященко

В основі стрічки – історія про єдиний з 13 кораблів, що лишив український стяг на своїй щоглі на озері Донузлав під час анексії Криму. А ще це перший фільм про Військово-морські сили України.

Головні герої стрічки – звичайні хлопці із села на Чернігівщині. Один з них, Мишко, служить матросом на тральнику ВМС України U311 Черкаси та пропонує своєму другу, який став сиротою, піти на службу.

Після подій на Майдані Незалежності Черкаси виявились заблокованими через затоплені інші човни. Наші кораблі один за іншим переходять на сторону ворога, але екіпаж Черкас залишається вірним присязі України.

Варто відзначити, що стрічка правдиво відображає події, без використання показового героїзму чи військового й патріотичного пафосу.

Український кінематограф все минуле століття прагнув до незалежності, особливо від цензури та постулатів радянських окупантів. Наше кіно забороняли та відправляли на полиці кіноархівів, але воно вижило. Водночас вже після відновлення незалежності у 1991 році в українському кіно все ще спостерігався стокгольмський синдром щодо Росії. Це нарочито демонструється нашестям російських акторів.

Нашому кіно знадобився час, щоб відокремити себе від російського впливу. На початок 2022 року українська кіноіндустрія випускала декілька десятків якісних художніх фільмів різних жанрів щороку – як для масового глядача, так і для фестивалів.

Сьогодні Україні – 32 роки, і саме сьогодні треба вірите в те, що наш 33-й день народження ми зустрінемо без окупантів на території нашої країни, без повітряних сирен та ворожих ракет, а в нашому кіно більше ніколи не буде російських абсцесів.