На війні з вісімнадцяти років: історія нацгвардійця, що воює на Донбасі

Про оборону Донеччини та Луганщини нацгвардієць розповів Суспільному Донбас.

У вісімнадцять років Руслана на позивний “Тихий” призвали на строкову службу, проходив він її у Донецькій області. А вже за шість місяців почалося повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну, розповідає чоловік. Він підписав контракт з Національною гвардією та пішов боронити країну.

Боєць з Чернігівщини воює на Донбасі

Перші дні нацгвардієць воював на Луганщині. Розповідає, його підрозділ відправили на Кремінський напрямок.

“Оскільки ми екіпаж БТРів, наша задача полягала в тому, щоб вполювати колону техніки Російської Федерації. Першим висунувся їхній “козак”, він був один, виходить так, що це прорвалося ДРГ. Наші призначенці з ним розібралися і після того ми посунулися трохи далі”, — згадує “Тихий”.

Руслан підписав контракт з Національною гвардією україни в вісімнадцять років. Фото: надав військовослужбовець Руслан

Як п’яні російські солдати та цивільні “переселенці” з РФ потрапили в полон

Потому, розповідає нацгвардієць, російські армійці зайшли з тилу. Зав’язався бій, у результаті — українські захисники взяли полонених.

“Були дуже тяжкі бої, дуже тяжкі. З’ясувалося, що там були не тільки російські військові, а й цивільні росіяни. Їм сказали, що їх привезуть в Україну, що там, нібито, взагалі немає українських жителів, а територія вже підготовлена для цивільного населення, щоб тут заселятися й жити. Вони казали, що за це їм заплатили по п’ять тисяч рублів, дали їжу, одяг”, — переповідає історію полонених “Тихий”.

У Рубіжному, каже чоловік, вдалося знову взяти в полон російських військових ще й зібрати трофейну зброю.

“Був склад, чи склад, чи завод. Ми зайшли туди, там був склад з алкоголем, дивимося, а там просто лежать російські солдати, їх було близько двадцяти людей. Вони просто лежали, просто були п’яні. Зброя, бронежилети, все лежало поруч”, — згадує чоловік.

Нацгвардієць на позивний “Тихий” служить на посаді навідника БТРа. Фото: надав військовослужбовець Руслан

Важкі бої та порятунок побратимів поблизу Святогір’я

Далі, каже, він воював на Святогірському та Ізюмському напрямках. Як згадує, “Тихий”, тоді під Тетянівкою їхня бригада прикривала батальйон Кульчицького.

“Вони пішли на Миколаївку, чекали там окупантів, але їх там розгромили. Українських захисників застали зненацька й оточили. Ми поїхали туди й допомагали батальйону Кульчицького, щоб їх звідти вивезти. Були великі втрати. Ми їх вивели і відійшли трохи далі до Ізюма”, — розповідає військовий.

Фото: кадр з відео/Суспільне Донбас

У російських військових, каже Руслан, було в рази більше техніки та зброї. Вони мали також перевагу в людях. За словами “Тихого”, він тоді був на посаді навідника БТРа.

“Це в тебе два кулемети, ти постійно маєш бути напоготові, ти відповідаєш як за своє життя, так і за життя екіпажа, і особового складу, який знаходиться як в БТРі, так і на БТРі. Постійно маєш працювати по цілях, які тобі поставлені. Коли йдуть бої, ти постійно повинен накривати окупантів вогнем, щоб піхота могла йти далі та відбивати позиції в окупантів та займати там свої позиції”, — пояснює нацгвардієць.

Руслан родом з Чернігівщини нині боронить країну на Донбасі. Фото: кадр з відео/Суспільне Донбас

Слов’янськ — другий дім

Зараз Руслану вже двадцять. Сам він родом з Чернігова, проте вирішив до перемоги нести службу на Донбасі. Чоловік мріє, щоб війна скоріше закінчилася і він мав змогу дбати про свого молодшого брата вдома.

“Оскільки зараз вже тихо в Чернігівській області, я розумію, що моя родина в хорошому місті, їхати додому зараз немає чого. Я вирішив залишитися тут. Я тут вже два роки й Слов’янськ для мене другий дім“.

 

Джерело: Суспільне Чернігів

 

Приєднуйтесь до Телеграм каналу https://t.me/My_Nizhyn та Вайбер