Місто і регіон

Заборона на продаж землі – символ імпотенції реформ | Ніжин

Лідер рок-гурту “Океан ельзи”, композитор, суспільний діяч Святослав Вокарчук дав статті нижче таку назву та обгрунтував її.

Популізм і небажання бруднити руки складними і болісними реформами, як і в багатьох інших сферах, перемагають здоровий глузд і інтереси держави
Перш за все два зауваження.

1. Велике прохання до любителям політичної конспірології не сприймати цю колонку як маніфест, політичну декларацію, передвиборну риторику чи щось таке. Мене не цікавлять ні вибори, ні влада взагалі. Ця колонка – крик душі, позиція громадянина України, якому в черговий раз показують, як реформи, які насправді потрібні нашій державі, розбиваються об приватні інтереси і популізм.

2. Велике прохання до любителям повчати, що кожен повинен бути фахівцем у власній темі. Повідомляю: як фізик-теоретик, кандидат фізико-математичних наук, я вирішував завдання, кожна з яких на порядок перевищує за складністю то, про що деякі шановні депутати «законотворят» роками, використовуючи демагогію казуїстику і напускаючи туману на виборця. Тому заздалегідь хочу зупинити дискусію про те, що кожен повинен займатися своєю справою: я добре розумію, про що буду говорити.

А тепер по суті. Вчора ВР в черговий раз проголосувала за продовження мораторію на продаж сільгоспземлі. Тобто за чергову відстрочку, мабуть, найважливішою економічної реформи в країні.

Вперше сільськогосподарська земля у власність громадянам була віддана ще в 1999 році, і 6 млн громадян отримали паї на землю. Вперше мораторій на продаж сільськогосподарської землі був введений в 2001 році. З тих пір мораторій продовжували вже вісім разів, з урахуванням сьогоднішнього.

Чим же мотивують продовження мораторію депутати?

Аргумент номер один – відсутність нормативних баз і механізму функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення. Моя відповідь: а що заважало вам створити цю нормативну базу за останні 15 років? Вас це взагалі цікавило, шановні панове народні депутати і міністерські чиновники? Навіть попередній закон 2015 року, яким було продовжено мораторій, поклав на Кабінет міністрів відповідальність розробити відповідний закон і внести його на розгляд до першого березня 2016 року, однак цього так і не було зроблено. Чому? Тиша.

Аргумент номер два: у власників паїв землю куплять за низькою ціною, і люди втратять стабільний дохід. Моя відповідь: з огляду на те, що люди зараз бідні до неможливості, а це зубожіння, до речі, пов’язано в тому числі з діяльністю влади, то зняттям мораторію ми зможемо створити додаткові фінансові можливості для людей – зокрема, тих, які живуть в містах і не користуються своєю землею. Обмеження на використання ресурсів – це таке ж обмеження права власності, як і сам мораторій на землю.

Аргумент номер три – земля буде консолідована іноземними інвесторами та великими фінансово-промисловими групами. Моя відповідь: зниження прибутковості аграрного бізнесу в Україні через падіння світових цін на зерно і зменшення внутрішнього попиту обмежує здатність локальних операторів зерна бути ефективними учасниками ринку землі і конкурувати з інвесторами. І взагалі, що заважає в перехідних положеннях, як зроблено в багатьох країнах, заборонити продаж землі іноземцям?

Отже, на всі ці аргументи дуже легко відповісти.

У чому негатив продовження мораторію?

1. Для власників землі – в тому, що її не можна використовувати в якості застави для отримання кредиту або установчого внеску в капітал підприємства.

Здача землі в оренду є одним з альтернативних способів отримання прибутку з землі. Але з огляду на те, що орендна плата встановлювалася в рамках 3-5% нормативної грошової оцінки вартості землі в 1995 році, вартість землі обмежує доходи від оренди. В результаті в Україні середня вартість оренди сільськогосподарської землі є найнижчою з усіх ближніх країн, не кажучи вже про країни ЄС.

2. Для існуючих орендарів – в тому, що необхідність щоразу переукладати угоду не мотивує оператора землі вкладатися в розвиток землі або інфраструктури. У тому числі в транспортну інфраструктуру, яка обслуговує активи агровиробника і потужності зберігання продукції. Адже оператори не розуміють, що буде через 6-10 років, коли закінчиться оренда.

В результаті інвестиції українських агрохолдингів залишаються на рівні $ 500-1000 на гектар в порівнянні з $ 5000-10000 в країнах Заходу, а середня врожайність по основним зерновим на 45% нижче, ніж в ЄС і США.

3. Для потенційних нових інвесторів – в тому, що придбання прав оренди на консолідований земельну ділянку, придатний для ведення ефективного сільського господарства (шляхом підписання десятків тисяч угод з жителями сіл) вимагає значних інвестицій (в залежності від якості землі суми можуть доходити до $ 300 – $ 1000 за гектар). При цьому купується тільки право оренди землі, яке може бути втрачено, якщо фермер відмовиться продовжувати угоду. Це істотно підвищує ризики інвестицій в землі сільськогосподарського призначення в Україні.

4. Звичайно, мораторій також створює проблеми для держави, оскільки у нього є понад 10 млн гектарів сільськогосподарської землі, ефективність використання якої залишається сумнівною – частина використовується навіть без офіційних угод.

Це стосувалося аргументів “за” і “проти”. А тепер – що зробив би я, якби мав провести земельну реформу.

Ось один з варіантів: у нас 11-12% землі належить державі. Треба почати з дозволу продавати цю землю, оскільки саме вона є найбільшим джерелом корупції і маніпуляцій. Після того, як її продаж буде сприяти формуванню ринку, приватні власники будуть більш підготовленими, кон’юнктура цін встановиться, люди зможуть продавати і купувати землю на вільному ринку. І вже як третій етап можна буде вводити іноземних інвесторів. Це лише одна з можливих схем – було б бажання.

Якщо ж перейти від конкретики до загальних словами, то виходить ось яка картина: депутати з їх впертим небажанням вводити ринок землі і впертим продовженням мораторію під мотивацією “ще не готове законодавство”, нагадують мені недолугого студента, який прийшов в університет не за знаннями, а для того, щоб просто отримати диплом. Весь семестр він нічого не робить, і кожен раз, коли починається сесія, приходить до викладача і просить підписати йому відпустку, обіцяючи за рік прийти і все здати. Ми такі академвідпустки підписуємо з 2001 року: кожен раз не готові, тому що у нас немає закону. В результаті – ні знань, ні диплома.

Чому це відбувається? Чому постійно продовжується мораторій?

Є дві причини. Перша – політики, які цинічно проголошують популістські гасла, обманюють громадян і використовують тему мораторію для того, щоб піднімати собі рейтинги серед певної частини населення, яка не дуже орієнтується в правді і від якої цю правду активно приховують. Їх єдине бажання – виграти наступні вибори, далі вони не думають.

Друга – це деякі гравці агробізнесу, які прекрасно живуть в умовах низької оренди. В таких умовах вони, будучи великими операторами землі, мають більше можливостей для лобізму, ніж самі власники, селяни і диктують їм свої умови. Власне, багато хто з цих операторів при введенні вільного ринку землі просто не зможуть отримувати прибутки, аналогічні нинішнім.

Варто відзначити, що при цьому є багато прогресивних операторів, які не тільки не проти ринку землі, а й підтримують цю реформу, розуміючи, що вона збільшить капіталізацію їхніх компаній. Але популізм і небажання бруднити руки складними і болісними реформами, як і в багатьох інших сферах, перемагають здоровий глузд і інтереси держави.

Але все-таки головна причина – політичний популізм: цинічне паразитування на страху, посіяного тими ж політиками. Страху, що український селянин збідніє через продаж землі. Але насправді український селянин століттями жив за рахунок того, що обробляв свою землю. Голодомор 30-х років був спровокований для того, щоб цю землю у селян відібрати. 6 млн осіб вимерло з голоду, тому що Сталін хотів все колективізувати і позбавити українця почуття приватної власності. А зараз ви, шановні політики, популістськими гаслами і страхами хочете зупинити найважливішу реформу, яка ламає вікову несправедливість.

Не даючи мільйонам українців можливості розпоряджатися власною землею, ви культивуєте в них почуття безвідповідальності, яке і так глибоко вкоренилися в суспільстві.

Запам’ятайте: у світі немає жодної розвинутої країни, в якій не працювала б вільний продаж землі. Але ви і без мене це добре знаєте. Як і не гірше за мене знаєте, що в країнах, що мають бар’єри для ринку землі, низький рівень ВВП і низька ціна на землю. Україна не стане винятком. Тому реформа, введена продумано і виважено, зробить кожного власника і відповідальніше, і багатше.

На закінчення хочеться сказати наступне: панове політики і державні діячі, шановні народні депутати і всі, хто має відношення до земельної реформи. Ваше завдання – працювати на благо країни. Я, як її громадянин, який хоче тут жити, мріє, щоб тут жили його діти, закликаю вас припинити займатися популізмом і імітаціями реформ. Припиніть, як страус, ховати голову в пісок – золотий пісок, який ви самі ж і їсте. Чи не переешьте цього піску, тому що від цього нерідко стає погано.

Ваше покликання – творити історію, тому творите її. Ті ж з вас, хто до цього не готовий: забирайтеся, будь ласка, геть разом з вашими сім’ями в будинку, які ви вже давно придбали в країнах, де врегульовано ринок землі. І забирайте з собою тих, хто ще цього не зробив, але дуже мріє – сподіваюся, їх трудові доходи забезпечать їм таку можливість.

А ми тим часом будемо будувати свою країну власними руками.

Джерело

Схожі статті

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock виявлено

Будь ласка, розгляньте підтримку нас, вимкнувши блокування реклами, адже за рахунок реклами ми підтримуємо наш сайт. Дякуємо!