Україна і світ

Як “сирійський Сталін” Асад перетворив країну на військове пекло

Сирія – перлина Близького Сходу, земля історичних пам’яток і великих підземних покладів нафти, а ще – революцій і путчів. Короткі проміжки спокою тут наступали після різких і жорстоких дій місцевих правителів. Ставки під час переворотів завжди були дуже високі. Боротьба за владу зачіпала особливо-чутливий водорозділ за етнічними і релігійними особливостями.

З 2011 року у Сирії йде громадянська війна. Сльози і кров на руках династійного спадкоємця сирійського трону Башара Асада. Жорстокість “сирійського Сталіна” виростає з сімейних традицій. Його батько Хафез аль-Асад залізною рукою правив країною майже 30 років. Його режим запровадив військовий стан, проводив агресивну зовнішню і внутрішню політику. Бунти топив у крові і коли не вистачало набоїв труїв повстанців хімічною зброєю. Місто Хама, де суніти підняли повстання, він зрівняв із землею, караючи на смерть майже 20 тисяч людей.

Після хвороби наприкінці 1980 років Хафез Асад почав готувати наступника. Влада мала перейти старшому синові Басілу – харизматичному керівнику особистої гвардії батька. Молодший – Башар – був улюбленцем і йому батько визначив йти у медицину. Хафіз в молодості сам мріяв стати лікарем, але тоді не мав грошей на освіту і тому записався в армію. Згодом зробив блискучу кар’єру, на вершині якої на посаді міністра оборони здійснив переворот і став президентом країни. Але про мрію не забув і обрав для сина долю ескулапа.

Як "сирійський Сталін" Асад перетворив країну на військове пекло

Родина Башара аль-Асада

Башар вчився на офтальмолога і в перспективі йому світило місце міністра охорони здоров’я. Під час стажування в Лондоні він одружився із подругою дитинства Асмою Ахрас. Життя в Англії обірвала звістка про смерть брата в автокатастрофі. Після цього Башара почали готувати до президентських обов’язків. У 2000 році президент Сирії Хафес помер від раку і син зійшов на його місце.

Від інтелігентного офтальмолога чекали реформ. І він їх розпочав. Башар звільнив політичних в’язнів батька, оголосив війну корупції і навіть дозволив відкритися одній напівнезалежній газеті. За багатьма змінами в напрямку демократизації стояла дружина президента.

Обурення корупцією у вищих ешелонах влади помножила економічна криза 2008 року. Країна переживала сплеск безробіття, на тлі якого визрівали протести проти режиму. Невдоволення множилося за релігійними особливостями. Суніти обурювалися тим, що шиїти і алавіти дискримінують їх. Сміливості додавав досвід сусіднього Лівану – стратегічної для Сирії території. Башар відреагував репресіями незадоволених. Коли через кілька років, у 2011 році на Близькому Сході почалися революції в Тунісі і Єгипті, Асад відкрив вогонь на ураження.

Громадянська війна розколола сирійську армію. Країна перетворилася на полігон і в битву почали включатися нові гравці. Окрім загонів опозиції, проти військ Асада вступили ісламісти терористичної “Ісламської держави” та курди. Режим укріпляли давні союзники – Іран, загони іракських найманців і ліванські радикали “Хезболли”. Але наявність цих сил не могло допомогти відновити Дамаску контроль за ключовими територіями країни.

З 2015 року на вістрі залізного кулака Башара Асада з’явилася російська авіація. Окрім літаків, Москва прислала в Сирію до 20 тисяч найманців. Прикриваючись гаслами боротьби з терористами, російські бомбардувальники і сухопутні бригади допомагають Асаду боротися за владу. Режим з маніакальною затятістю винищує будь-які підозри на спротив. Урядові війська блокують гуманітарні коридори, рівняють з землею великі міста і невеликі населені пункти з їх цивільними мешканцями. В хід іде хімічна зброя.

Чому Росія підтримала чинний уряд Асада та як міжнародна спільнота планує покарати прибічників “сирійського Сталіна” – дивіться у програмі “Диктатори”.

Джерело Телеканал новини «24»
06.12.2017

Схожі статті

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook