Місто і регіон

Товариш Тараса Шевченка, Іван Сошенко, вчителював у Ніжині | Ніжин

Сошенко  Іван  Максимович  український  художник,  близький  друг  Шевченка.  Народився   2  червня  1807  року  в  місті  Богуслав  на  Київщині.  Працював  в  м. Ніжині  у  повітовому  училищі,  де  навчався  на  той  час   Олександр  Якович  Кониський  майбутній  перший  біограф  Шевченка,  який  народився  в  селі  Переходівці  Ніжинського  району  Чернігівської  області.     Провівши  10  років  науково-пошукової  роботи  над  біографією  Т.Г.Шевченка  написав  книгу  «Тарас  Шевченко-Грушівський  (хроніка  його  життя)».   Він  же  і  автор  духовного  гімну  «Молитва  за  Україну…»  згадує  про  Сошенка,  як  свого  вчителя:  «Нарешті,  ще  як  був  я  дитиною  і  ходив  р.  1845  учитися  до  повітової  школи  у  Ніжині,  де  той  самий  Іван  Максимович  Сошенко  був  учителем  «чистописання  и  рисования». (ст.-.90.) 

Неоціненну  роль  в  житті  Тараса  Григоровича  Шевченка  відіграв  Іван  Максимович  Сошенко,   на  той час  уже  художник,  бо  навчався  у  Петербурзький   Академії  Мистецтв  (1832-1838).

Отож  взявши  за  основу  для  написання  статті  приуроченої   до  210  річниці  з  дня  народження  Івана  Максимовича  Сошенка  книгу  О.Я.Кониського  «Тарас  Шевченко-Грушівський  (хроніка  його  життя)»    (перевидання – Київ,  2014 р. ТОВ – Видавництво «КЛІО»).  прослідкуємо  за  тими  давніми  подіями  в  житті  Шевченка,  де  безпосередню  участь  взяв  Іван  Максимович  Сошенко.  Слідуючи  за  матеріалами  з  книги  О.Кониського:  «Ходячи  по  роботах,  Шевченко  заходив  в  Літній  сад,  оздоблений,  як  се  відомо,  силою  різних  статуй.  Влітку  в  неділю  або  в  свято,  він  заходив  в  сад,  щоб  змалювати  собі  ту  чи  іншу  статую». (ст. -78).  Чи  було  там  перше  знайомство  Шевченка  з  Сошенком  в  Літньому  саду  в  Петербурзі,  чи  ні  до  точності  і  на  сьогодні  не  встановлено.  Хоча  і  сам  Шевченко  у  своїй  автобіографії  написав,  що  він  зустрівся  з  Сошенком  у  Літньому  саду.  А  Сошенко  ніби  розповідав  про  ту  зустріч  Чалому  Михайлу  Корнійовичу (1816 – 1907),  також  одному  із  перших  біографів  Шевченка,  а  ще  й  пов’язаний  з  Ніжином  (займав  посаду  директора  Юридичного  ліцею  князя  Безбородька  1869-1975рр.) – .зовсім  інакше  Це  ще  раз  підтверджує,  що  історія  таїть  у  собі,  ще  достатньо  білих  плям.  А  чи  було  перше знайомство  Шевченка  з  Сошенком  у  Літньому  саду,  або  деінде,  це  вже  не  так  важливо  проти  того,  що  все  ж  Іван  Сошенко,  вже  бувши  художником  і  зустрівшись  з  малярчуком  Тарасом,  що  був  законтрактованим  його  паном  Енгельгардом  до  маляра  Ширяєва  на  чотирирічний  строк  допоміг  своєму  землякові,  та  ще  й  кріпаку  як  говорять:  «Вийти  в  люди».

І  ось  так  про  все  те  пише  у  своїй  книзі  О.Я.Кониський:  «Не  можна  вгадати,  що  сталося  б  з  генієм  нашого  слова,  коли  б  він  не  спізнався  був  з  Сошенком?  Чи  поталанила  б  йому  доля  яким  іншим  робом  вибитися  з  темного  льоху  неволі  на  світ  і  «вийти  в  люде»,  чи,  може  б,  під  густою  корою  ширяєвських  красок  та  кріпацького  безправ’я  і  панського  самовольства  навіки  б  зав’яли  і  засохли  ті  величезні  дари  духові,  якими  природа  наділила  Тараса?  Як  Знати?  Маємо  доволі  прикладів,  що  такі  незвичайні  сили,  як  Шевченко,  не  погибали.  Але  ж  відаємо  чимало  і  таких  фактів,  що  тьма  і  неволя  навіки  приголомшують  і  нівечать  величезні  таланти,  скоро  доля  не  послала  їм  поводиря.  Про  Шевченка  таким  поводирем  доля  послала  Івана  Максимовича  Сошенка,  сина  злидаря-міщанина  з  містечка  Богуслава  Канівського  повіту,  кілька  верстов  від  Вільшаної  і  Кирилівки». (ст.79)

А  ще  помітну  роль  у  підготовці  в  звільненні  Шевченка  з  кріпацтва  відіграв  художник  Венеціанов  Олексій  Гаврилович  (1780-1847).  До  речі,  й  портрет  М.В.Гоголя (1934р.) –  робота  Венеціанова.  А  ще  він  має  відношення  до  м.  Ніжина.  За  книгою «Шляхами  Тараса  Шевченка  (Чернігівщина)» – Київ,  видавництво «Богдан»  2012,  маємо  такі  відомості:  «Олексій  Гаврилович  Венеціанов,  за  походженням  ніжинський  грек.  В  автобіографічній  повісті  «Художник»  Тарас  Шевченко  згадує  «старика  Венецианова»  який  «в  добром  деле  сыграл  роль  усердного  и  благородного  маклера»,  завдячуючи  чому  поет  отримав  вольну  від  свого  поміщика» (ст..136).  Також  і  за  книгою  «Історія  Ніжина:  матеріали  і  дослідження»  (Ніжин,  2014 р.)  гоголезнавчого  центру  Ніжинського  державного  університету  ім.  Миколи  Гоголя.

За  дослідженнями  О.Я.Кониського  маємо:  «Між  професорами  Академії  художеств  був  тоді  добряга  чоловік  Венеціанов;  відав  Сошенко  за  ним  велику  силу  вчинків  добродійних  на  користь  художників.  Тим-то  перш  за  все  він  і  вдався  за  порадою  до  його.  Людина  досвідчена  і  практична,  Венеціанов  жодної  обіцянки  зразу  не  дав,  а  порадив  Сошенкові  спізнатися  з  Ширяєвим  і,  скільки  буде  спроможно,  впливати  на  поліпшення  сучасного  жорстокого  побуту  Тараса».(ст.82)  Сошенко  так  і  вдіяв,  скориставшись  слушною  порадою  Венеціанова.  Ото  ж  за  книгою  Кониського  про  Шевченка:  «Сошенко  умовився  тим  часом  з  Ширяєвим,  щоб  дав  йому  волю  ходити  вчитися  малярству  в  залі  в  товаристві  «Поощрения  художеств».  За  цю  волю – на  один  тільки  місяць –  Сошенко  заплатив  Ширяєву  тим,  що  змалював  портрет  його.  Оцей  щасливий  місяць – місяць  волі,  поза  порогом  мешкання  суворого  Ширяєва,  живучою  росою  бадьорості  окропив  душу  Кобзаря».(ст.87)  І  настав  час  іти  до  Енгельгардта  в  якого  Шевченко   був  кріпаком.

 

За  О.Я.Кониським:  «Брюллов  казав  Сошенкові  піти  до  Енгельгардта  і  спитати  у  його:  яку  він  положить  ціну  на  викуп  Шевченка  з  кріпацтва.  Сошенко  не  взяв  на  себе  сієї  місії  і  для  ліпшого  успіху  упрохав  Венеціанова  вдатися  до  Енгельгардта».(ст.88)  Послухався  умолянням  Сошенка  поважний  професор  і  вирушив  на  розмову  до  Енгельгардта,  який  за  викуп  Шевченка  з  кріпацтва  запросив  2500 р.  На  той  час  величезні  гроші.

І  дальші  прослідковуючи  за  книгою   О.Я.Кониського:  «Енгельгардт  продав  своє  право  на  «ревизьку  душу»!  2500 р.  розбили  кайдани  кріпацтва,  що  сковували  Шевченкові  руки  й  голову…  Тарасу  Шевченку  куплена  була  воля  22  квітня  р.1838!».(ст.90)

Волю  Шевченко  отримав,  як  йому  було  24  роки і  два  місяці  без  двох  дів  від  народження.

А  ще  за  кигою  «Т.Г.Шевченко. Біографія  Київ, Наукова Думка, 1984»  маємо  такі  відомості  про  Сошенка:  «Через  І.  Сошенка  з  Шевченком  познайомився  інший  учень  Академії  мистецтв  – А. Мокрицький.  Деякий  час  Сошенко  жив  у  Мокрицького.  Познайомившись  з  Шевченком,  Сошенко  відвідує  Мокрицького  разом  з  ним.  Мокрицький  лише  за  кілька  років  до  знайомства  з  Сошенком  та  Шевченком  закінчив  Ніжинську  гімназію  вищих  наук  (1830),  де  навчався  водночас  із  М. Гоголем,  Є. Гребінкою,  М. Прокоповичем,  Н. Кукольником,  О. Данилевським,  П. Мартосом,  Є Гудимою  та  ін.  За  свідченням  І. Сошенка,  саме  Є. Гребінка  відіграв  особливо активну  роль  у  розвитку  Шевченка  в  останні  роки  його  перебування  в  артілі  В. Ширяєва,  перед  викупом  з кріпацтва». (ст.  41-42)

Нажаль,  маленькими  штришками  в  цій  статті  розкрито  про  Т.Г.Шевченка  та  його  друзів,  і  зокрема  ніжинців.  Отож  повніше  можна  дізнатися  прочитавши  книгу  Олександра  Яковича  Кониського  «Тарас  Шевченко-Грушівський  (хроніка  його  життя)».

А  ще  в  оцінюванні  твору  О.Я.Кониського,  у  його  передмові,  під  назвою  «Біограф  та  його «Хроніка»  за  редакцією  Валерії  Смілянської,  доктора  філологічних  наук,  завідувача  відділу  шевченкознавства  Інституту  літератури  ім.. Т.Г. Шевченка  НАН України  маємо  фразу  І. Франка:  «Сею  книжкою  Кониський  поклав  найкрасший  пам’ятник  і  Шевченкові,  і  собі  самому». (ст.  31)  І  вже оцінка  самої  авторки:  «Для  Кониського  не  існувало  дрібниць  у  біографії  Шевченка». (ст..20)   «Слід  вважати  заслугою  Кониського  те,  що  він  найближче  за  всіх  попередників  підійшов  до  правди  в  питанні  про  визволення  Шевченка  з  кріпацтва». (ст. 22)

«О. Кониському  вдалося  здійснити  велике  і  сумлінне  дослідження,  що  стало  свого  роду  підсумком  зробленого  шевченкознавством  позаминулого  століття  у  царині  зовнішньої  біографії  Шевченка.  Після  «Хроніки»  такого  роду  капітальних  праць  не  було». (ст. 31).

Така  висока  оцінка  праці  Олександра  Яковича  Кониського  «Тарас  Шевченко-Грушівський  (хроніка  його  життя)»  класиками  української  літератури  і  науковцями  у  плані  шевченкознавства  дає  можливість  використовувати  матеріали  з  неї  не  тільки  як  літературно-художнього  твору,  а  й  глибоко-наукову  капітальну  працю  учням  шкіл  та  студентам  у  написанні  рефератів  і  наукових  робіт  усіх  рівнів.

Ніжинський краєзнавець Микола Самко

всі новини міста Ніжин та регіону

всі новини Україна і світ

Джерело: Нежатин
14.06.2017

Схожі статті

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook