Україна і світ

Монополія обленерго: як боротися і як подолати

Монополія обленерго: як боротися і як подолати

Ринок енергетики України – це ласий шматок бізнесу, в якому представлені інтереси державні, а також інтереси багатьох вітчизняних та іноземних фінансово-промислових груп.

Бізнесові інтереси в цій галузі настільки великі, що постійно перетинаються з державними, часто не на користь останніх. Ми звикли сприймати державу як окремого гравця, що діє згідно інтересів владного політикуму, але в демократичній державі європейського зразка сенс дій держави як інституції – зовсім інший. В першу чергу, держава повинна бути регулятором, що відображає інтереси всього суспільства.

Якщо погодитись з цією наочною тезою, то виникає наступна проста думка: регуляційна політика держави повинна відображати в першу чергу інтереси громадян. І це не якась утопія – енергетична політика в інтересах громадян проводиться в більшості країн Європи. Натомість в Україні діє зовсім протилежна система. Та ж сама НКРЕКП за декілька років власної діяльності “радує” громадян хіба що регулярним підняттям тарифів. Міра їх обґрунтованості – тема для окремої дискусії, але ми не бачимо рішень, які й справді були на користь простих громадян. Хочу зауважити, це проблема не тільки цього конкретного органу, а державної галузевої політики в цілому.

Наприклад, не є секретом, що абсолютна більшість Обленерго на сьогодні знаходиться у приватній власності. Більше того, кожна з цих організацій виступає монополістом у своїх регіонах. При цьому, у населення поширений міф, що ці монополісти “торгують енергією”, тому і ці монополії є відносно природними.

Багато експертів вже розвіювали цей міф – фактично вони торгують не енергією, а технічними умовами приєднання до мережі. Тому подібні монополії існують виключно на пострадянському просторі, в той час як в більшості країн Європи споживачі вільні у виборі оператора і на цьому ринку існує доволі потужна конкуренція. Висловлюючись фігурально, приєднання до електромережі в тій самій Німеччині не набагато відрізняється від вибору кабельного оператора чи інтернет-провайдера в Україні. За ці пережитки минулого, які й досі діють в Україні, нас вже критикують в Європі. Декілька днів тому секретаріат Європейського Енергетичного Співтовариства ініціював попередню процедуру врегулювання проблеми щодо України через недостатність проведення процедури анбандлінгу компаній-операторів розподільчих мереж.

Монополія обленерго: як боротися і як подолати

Як подолати монополію?

В експертному середовищі вже йдуть дискусії, що у зв’язку з процесами децентралізації потрібно передати державні енергетичні мережі до комунальної власності територіальних громад. Адже те, що ми маємо зараз – відверте лобіювання інтересів монополістів та власників Обленерго, коли закріплюються грабіжницькі побори лише за під’єднання до “українських” електромереж, а також закріпити стан, коли створена коштом клієнта інфраструктура переходить у фактичну власність монополіста. Й “українських” недарма ставиться у лапки, адже окрім того, що вони давно контролюються приватними власниками, у журналістів доволі часто виникають питання щодо громадянства та політичної приналежності кінцевих бенефіціарів. І далеко не завжди відповіді на ці питання приводять до дружних до України країн. Але це вже питання журналістських та правоохоронних розслідувань.

Інше питання, яке слід підняти – ресурси територіальних громад, що використовуються операторами-монополістами. Зокрема, я маю на увазі землю. Кожен стовп ЛЕП, що використовується на обленерго, стоїть на землі, що перебуває в тій чи іншій формі власності, найчастіше – комунальної. Фактично, ця земля використовується для прибутку обленерго, але жодної копійки за її використання територіальні громади не отримують.

На тій самій Херсонщині довжина ЛЕП складає десятки тисяч кілометрів і 259 тільки сільських рад, у кожної з якої є у розпорядженні земля, на території якої знаходяться ЛЕП. Якщо б за використання цієї землі сплачувались відповідні кошти, це було б відчутним надходженням до місцевих бюджетів у десятки мільйонів гривень. Це питання є достатньо законодавчо врегульоване, тому вірне рішення у цьому разі – це колективні або масові позови до суду від тих самих сільських рад, щодо відшкодування втраченого прибутку.

Загалом, як громадянам, так і громадам слід задуматись, кому ми платимо і за що. Чому ми платимо приватним компаніям за під’єднання до мережі, коли у тарифах вже є складова на розвиток мереж? Окрім того, не меншим питанням є чому компанії, що є монополістами та отримують надприбутки не готові самі ні за що платити. На мою думку, українським громадам потрібно об’єднуватись та сумісними зусиллями долати регіональних монополістів.

Джерело Телеканал новини «24»
01.02.2018

Facebook
Close