Місто і регіон

Любов до отчих домовин, або Не несіть на могили целофанові квіти | Ніжин

Всяка традиція має право на довге існування, якщо вона несе в собі виховне та культурне навантаження. Отак, даруйте, беру  звисока,  бо хотів би сьогодні повести з вами відверту розмову напередодні масових відвідин отчих домовин. Про це вже зараз нагадує  нам різнобарвне «буяння» мертвих штучних квітів, які буквально заполонили всі ринки і не тільки їх. І, як не прикро  ще раз нагадати, але засилля цього квіткового непотребу з року у рік збільшується. На  виховних та культурних функціях, які саме закладені при відвіданні усопшої близької людини, глумиться комерція, або по-нинішньому, бізнес.

Але я пам`ятаю інші часи, коли ще не було цих плодів цивілізації. У моєму родовому селі Тишківці, що на Прикарпатті, більше ніж 150 років тому місцевий священник Зіновій Шухевич запровадив аби відправляти парастас над могилами померлих на наступну неділю після Святої Трійці. І знаєте, ця традиція тут прижилась до сьогодення. Бо як не хотіли потім доморощені комуністи перенести цей день на 9 травня, але ніхто за ними так і  не пішов. Пригадую, за день до Пущення, мені босоногому хлоп`яті, мама наказувала нарвати польових квітів. І я з сусідськими хлопчаками йшов у Широкі Болота і наривав великий оберемок диких півників, волошок, кукілю, дзвіночків аби покласти при хресті відомих і невідомих мені родичів. А мама у цей час плела вдома з дубового листу чи барвінку великі вінки, аби опоясати ними усі наші та сусідські хрести, до могил яких перестали уже ходити. Наступного дня, спозаранку, до служби у церкві, я з мамою уже на цвинтарі біля наших могил. Вони виглядали якимись святковими, урочистими після прибирання та  фарбування хрестів. А після літургії у храмі масова відправа парастасу персонально над кожною могилою, з обов`язковим згадуванням імені померлого. На поміч місцевому священнику приїздять його колеги з сусідніх парафій, де така відправа уже відбулася  раніше. А якими теплими відбуваються тут, побіля отчих домовин, зустрічі: з однокласниками, сусідами, друзями і навіть, родичами і все це з запевняннями аби наступного року знову тут зустрітись…

Пригадую, після останнього, минулорічного парастасу я мав розмову з настоятелем церкви Чесного Хреста, що у Тишківцях, о. Русланом.

Він молодий, 40-літній чоловік, батько двох неповнолітніх дітей. Я йому розповів про засилля штучноквіття на могилах у інших областях нашої України. На що він мені дуже мудро відповів:

–         А знаєте, і у нас така біда донедавно була. Назвозять штучних вінків, квітів на могили. Вони там лежать увесь рік, а перед поминальними днями сільська управа має велику мороку: куди подіти 2 – 3 наповнених тракторні причіпи аби кудись вивезти цей непотріб з могил. Колишнє глинище уже переповнене. До міста,  аби здати на якусь переробку, далеко. Так далі продовжуватись не могло. І я у своїх проповідях перед віруючими наголошував, що любов до померлих своїх предків – це не підношення раз на рік вінків з хімії. Цим ви наносите непоправну шкоду довкіллю і тим хто залишився тут жити. Довелося навіть сказати так: на могилах зі штучними вінками та квітами парастас відправляти не буду. Хоч це, чого гріха таїти, могло вдарити і по моїй кишені. Але можу  запевнити, що охочих принести  штучні квіти на могили своїх предків таких майже не залишилось.

Краще посадіть на могилі кущ калини чи самшиту, заквітчайте її хрещатим барвінком, чи зеленим оксамитом трави. Доглядайте за ними. Головне відвідуйте могили своїх рідних частіше і обов`язково з дітьми та внуками. І  розповідайте їм про тих, хто у могилі спочиває.

Прислухаймося і ми до цих порад. І давайте відходити від негативного впливу на світлі традиції нашої минувшини.

 

Василь Скіцько

Джерело

Схожі статті

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock виявлено

Будь ласка, розгляньте підтримку нас, вимкнувши блокування реклами, адже за рахунок реклами ми підтримуємо наш сайт. Дякуємо!