Місто і регіон

Костянтин Мухомодеев шукає фінансової підтримки для встановлення чергового рекорду | Ніжин

Народитися в родині кочегара та бібліотекаря, недоїдати, тренуватися з обмеженим ресурсом, отримувати травми, але все одно побити рекорд України з присідань. Це не фантастика, а історія життя 22-річного Костянтина Мухомодєєва з Ніжина. Прославивши своє містечко на всю країну, Костянтину закортіло побити ще й рекорд України з качання преса, після якого він готуватиметься до Книги рекордів Гіннеса, аби лишень світ знову почув слово «Україна» в позитивному контексті.

Про це із невгамовним рекордсменом вдалося поспілкуватися «Часу Чернігівському» у рамках циклу статей «Сповідь Молоді».

– Коли тебе зацікавив спорт?

– З дитинства мене вабила біологія, але в 14 років я вирішив присвятити себе спорту. Через два роки мені дали другу групу інвалідності. Ставили безліч діагнозів, включаючи рак крові. Лікарі казали, що про нормальне життя слід забути. В одному з медичних центрів мені сказали: «Тобі не можна підіймати вагу більшу за три кілограми». Але я не здавався, бо хотів повернутися в спорт. Починаючи з 18 років, знову взявся за роботу з тренером.

– Коли ти вирішив, що маєш побити рекорд України? Як готувався?

– У 20 років я вперше задумався про рекорд. Тренер ненароком запитав, чи не хочу я віджиматися на кількість. Прийшовши додому, я зробив 50 віджимань, але ця цифра мене не задовольнила. Я почав думати, як робити більше… Дійшов до 100, 170, 200… 350 за 20 хвилин. Далі нічого не виходило.

Потім почав присідати з вагою: коли в мені було 65 кг, то я присідав із вагою 90 кг. Інші чоловіки в залі так не могли. Якось я гуляв із дівчиною і сказав, що готуюсь побити рекорд України з присідань, але вона не повірила. Це і справді було майже неможливо.

Готуючись до рекорду, придбав ватман, на якому намалював шкалу з п’ятьма точками: від нуля до трьох тисяч. Там же й відмічав успіхи. Закривався в кімнаті та присідав, а на двері вішав табличку: «Не заходити. Встановлюється рекорд». Моя мама дуже переживала через це, мовляв, зі мною щось станеться, а вона і не знатиме.

Я писав на листку кількість присідань, які мав зробити, та клав перед собою. Коли дійшов до 500 разів, то почав дуже пітніти, увесь килим був мокрим, довелося навіть підстригтися. На позначці в 1,5 тисячі присідань на деякий час я зупинився, бо боявся травмуватися, але друзі вмотивували продовжити. Потроху наближався до бажаної цифри.

– Ми ж усі розуміємо, що реєстрація рекорду України вартує грошей. Де ти їх шукав?

– Щоб зареєструвати рекорд України ми знімали відео – за 47 хвилин я присів 2017 разів. Мати тоді казала, що з мене всі сміються, навіть оператору набридло рахувати. На 1500 разів я вже й сам співати почав… Після реєстрації мені прислали квитанцію на 12,5 тисячі гривень, але організатори зробили знижку, бо я пропагую здоровий спосіб життя. Однаково я не знав, де взяти ті 8,5 тисячі гривень.

Батьки розлучилися, грошей у родині бракувало, дотримуватися дієти було важко. Я їв кашу, хліб, чай, м’яса не було, а варене яйце вважалося за щастя. Бракувало вітамінів, але зранку намагався їсти вівсянку, моркву та інші овочі.

З огляду на те, що багато часу витрачав на тренування та роботу, страждали й оцінки в університеті. Влітку 6 днів на тиждень по 12 годин я в бруді та шумі працював лаборантом на заводі, дуже стомлювався, не висипався, травмував лікоть. Але що мав робити? У мене була пенсія по інвалідності та стипендія, а ті гроші, що мати давала на проїзд, я економив і купував яйця.

На рекорд гроші вимушений був шукати усюди, в інтернеті поширив оголошення. Мені подзвонили журналісти, гадав, що з газети, але потім вони дістали мікрофон із логотипом одного з центральних каналів… Я тоді був дуже вражений.

Ще трошки згодом на мене почали виходити люди, які були готові допомогти фінансами. Одна така людина свого ім’я не назвала, але перерахувала на мій рахунок 15 тисяч гривень. Тоді для мене отримати 1,5 тисячі гривень було космосом, а тут така сума!

– Мабуть, підтримка небайдужих людей і надихнула на рекорд?

– Я мав короткий термін для підготовки. До того ж, попередній рекордсмен мав іншу конституцію тіла та присідав швидше. Я під час присідань тримав руки за головою, а так важче. Тренер сказав мені: «Костя, ти маєш працювати не на 100, а на 110 відсотків!».

Я боявся, що травмую суглоби, тож пішов на консультацію до лікаря. Він був проти моє активності, але прописав ліки, щоб не так тривожила стара травма, яка почала заважати тренуванням.

І рекорд ми зрештою встановили 11 вересня. Я так швидко почав присідати, що тренер боявся, щоб я не зупинився. Але ми це зробили – 3020 присідань за годину! Під час тренувань я такої кількості ніколи не робив, це можливо було зробити лише раз. Не дивно, що рекорд відгукнувся мені черговою травмою.

– Ти досяг своєї мети, що далі?

– Через травму я впав у депресію та півроку займався з психологом. Думав полишити спорт, але працюючи в охороні, зрозумів, що таке життя мене не влаштовує. У спорті, навіть якщо матиму численні травми, я чогось досягну. Мене відмовляли від спорту різними способами, але все одно не міг собі дозволити марнувати власне життя. Якщо хочеш чогось досягти, то це має бути на рівні інстинкту, інакше – не вийде.

Тепер я хочу побити рекорд України з качання пресу (за годину – 5633 рази), тобто мені потрібно «качнути» 6 тисяч разів. Потім готуватимуся до встановлення рекорду світу. Хочу на весь світ заявити, що Україна – сильна країна, тут є гарні спортсмени. Коли встановлював рекорд, то співав гімн України, у той час по шкірі «бігали мурахи»… Я не прагну слави та грошей, для мене важливо реалізуватися.

– Як готуєшся до рекорду цього разу?

– Щоб побити чинний рекорд, мені потрібно качати прес не один раз на секунду, а двічі. Упродовж години. Це величезний ризик для здоров’я, але їздити працювати охоронцем до столиці теж ризиковано. Так, цей ризик менший, але він є і він не виправданий.

Зараз у мене на тиждень по 6–7 тренувань. Одне з них основне, коли я качаю максимальну кількість пресу, інші – допоміжні. Я не професіонал, але намагаюся підійти до цього питання максимально професійно.

Усе розписано погодинно: це їм, це не їм, тут я можу собі дозволити відпочити, а тут маю викластися на повну. За добу в мене три – чотири прийоми їжі, намагаюся себе дисциплінувати, але раз на тиждень дозволяю собі щось смачненьке. Гроші обіцяли виділити як спонсори, так і місцева влада.

– У тебе, мабуть, величезна армія прихильників?

– Насправді в мене є і прихильники, і заздрісники, і ті, хто вважає мене диваком. У мене навіть питали, скільки я заробив грошей на своєму рекорді. Я відповів, що не ставив рекорд заради грошей. Я робив це заради свого міста та своєї мами. До того ж, я не можу дозволити собі підвести тих, хто в мене вірить та допомагає.

– Якщо не спорт, то що?

– Спочатку думав виступати в бодібілдингу та фітнесі, але в мене була нестача білка й тим паче спеціалізованої їжі. Тепер думаю над тим, щоб побити рекорд із тримання планки на час. Якщо пов’язати життя з іншими напрямками, то не виключаю акторство, тренерську діяльність, бізнес, отримання досвіду за кордоном. Утім зазначу, що насамперед я хочу популяризувати Україну та здоровий спосіб життя!

всі новини міста Ніжин та регіону

всі новини Україна і світ

Джерело: Нежатин
13.06.2017

Схожі статті

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Facebook