Місто і регіон

Конкурс «Людина року» повинен стати аналогією притчі про вдовину лепту | Ніжин

Останнім часом все більшої популярності набирають міські та всеукраїнські конкурси на яких нагороджують людей, котрі мають певні досягнення. Але разом з тим на врученні нагород можна побачити і тих, хто має тільки прізвище, яке прагне піару… Так було завжди, і чи потрібно цьому дивуватись? 
Хтось цього й зовсім не помічає, деякі на це закривають очі, та все ж таки є ті, кого це обурює. Перш за все це люди, хто особисто знає прізвище обраних. Знає прізвище, а от діяльності, навіть приглядівшись, не роздивився. Проте, треба пам’ятати, що при потребі, навіть з маловідомої пісні можна зробити хіт: декілька чарівних слів, пишне представлення, фанфари, квіти, оплески. До чого ж вся ця наша писемність?
Не так давно у Ніжині відбувся міський конкурс «Людина року-2016». То був чудовий захід зі сторони організації. Багато достойних людей того дня піднялись на сцену, аби отримати нагороду та щирі слова в свою адресу. Та не буває квітника без бур’яну. І хоча журналісти, побачивши декотрих номінантів, «приємно здивувались», свої емоції ніхто не викладав би на загальний огляд, якби не коментарі зі сторони… Так-так, саме коментарі та «крик душі» простих ніжинців, які переглянувши статтю, а в ній прізвища номінантів, задали питання: «За що?». Всі розуміють про кого йде мова… Перш за все треба розуміти не «За що?», а «Для чого?». Звісно правда буде солодкою, як і саме слово «піар», але піар, який був виставлений на фоні реальних справ. Для прикладу поглянемо на одну з яскравих номінацій: 
«АКТИВНА ГРОМАДСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ»:
Півненко Тетяна Іванівна – учасниця Волонтерської групи «Солдатські страви» та Ступак Микола Іванович – виконавчий директор ТОВ «Гастроном «Ніжинський».
Не коментуючи імена нагороджених, прослідкуємо принцип. В чиїх руках нагорода є заслуженою, і кому вона вручена, можна сказати, від імені всієї ніжинської громади, а не від окремих, будемо говорити відверто, провладних людей? Все ж не будемо на них говорити зайвого, адже умови конкурсу чітко прописані: Кандидати на участь у конкурсі можуть висуватися від трудових колективів, організацій, закладів, підприємств міста та ініціативних груп його мешканців. І як же можна відмовити знаним прізвищам?
Дехто з нагороджених, як було зазначено в той день, соромились навіть підніматись на сцену, адже вважали свою діяльність обов’язком, а не чимось грандіозним, хоча ніжинці явно бачили і відчували їх роботу. Та були «перлинки», які попри біблійну істину: «Нехай ліва рука твоя не знає, що робить права», хотіли, щоб про те знало все тіло… 
Достойних людей у Ніжині багато та чомусь їх роботу не визнають на рівні міста. На жаль, вони так і залишаються в тіні «гучних» прізвищ або фоном для знаних…

Можливо настав час змін і треба переглянути умови таких конкурсів, спираюсь на біблійну притчу про вдовину лепту, коли люди в храмі клали у скриню пожертву. І от багаті, як ми знаємо, клали багато, а убога вдовиця поклала усього-на-всього дві лепти. Тоді Ісус Христос сказав своїм учням, що вона поклала найбільше, тому що багаті жертвували від заможності своєї, а вдова – від бідності своєї, і поклала усе, що вона, власне, і мала. Ми маємо в суспільстві визнавати таких вдів, даючи знати, що їх труд не даремний і вони цінні для міста. Ті хто вже заробили собі ім’я та статус, вони і так на виду і не потребують постійного нагадування про себе.

Марина Вроинець

Джерело

Схожі статті

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close