Місто і регіон

Хотіли знизити, але піднімуть: чому електрика дорожчатиме | Ніжин

Замість зниження оптово-ринкової ціни на електрику з 1 квітня 2017 року в НКРЕКП вирішили підняти вартість енергоносія

Замість гордовито анонсованого другого за рік зниження оптово-ринкової ціни на електрику з 1 квітня 2017 року, в НКРЕКП раптово вирішили ціну енергоносія навпаки – підняти. Ідею, ясна річ, аргументували вже звичними причинами – блокадою і «Роттердамом +» (формулою, по якій сьогодні одночасно і розраховують, і не розраховують вартість вугілля для народу).

Непопулярна математика

Цікаво відзначити, що, за словами головного поборника справедливих тарифів Дмитра Вовка, оптова ціна на електроенергію зросте всього на 1%. При цьому, він, очевидно забуває, що якщо врахувати, що з 1 квітня цього року ціна повинна була знизитися на 5,8%, в сумі виходить, що електрика подорожчає на 6,8%.

Ще одна непопулярна цифра – це вартість «вугілля за кордоном». Цифра важлива, оскільки, 70% собівартості теплової електроенергії – це якраз і є ціна палива. На думку Вовка, вартість антрациту буде перебувати на позначці до 100 доларів США за тонну. А це, на секундочку, – діапазон від 0.01 до 100.00. При цьому, що характерно, вартість виробленої з цього вугілля електроенергії буде закріплена на позначці 1365 гривень МВт-год. Виходить, що вона буде такою і за умови ціни в 20 доларів за тонну і за все тих же 100 доларів. Ясна річ, що переглядати вартість надто часто ніхто не буде, а тим більше не будуть повертати різницю споживачам.

Роттердамське вугілля

До речі, ціна – це ще не найцікавіший показник. Дуже багато що залежить і від логістики. Наприклад, за словами глави Бюро комплексного аналізу та прогнозів Сергія Дяченків, в силу географічних особливостей ареалів поширення антрациту і реалій української транспортної інфраструктури, саме цей фактор може виявитися вирішальним у майбутній боротьбі за енергетичну незалежність України.

«Антрацит є в Південній Африці, Австралії і, звичайно ж, в Росії. З економічної точки зору, останній варіант завжди був більш вигідним. При цьому, з огляду на нинішню ситуацію, його ми задіяти, очевидно, не зможемо.

Судячи із заяв наших чиновників, в цьому році нам буде не вистачати щось близько 5 мільйонів тонн вугілля. При цьому, за підрахунками експертів, якщо не купувати вугілля у Росії, навіть за найкращих умов і якнайшвидшому укладенні домовленостей, в зв’язку з пропускною спроможністю наших портів, ми зможемо отримати всього до 3 мільйонів тонн антрациту.

Так що, швидше за все, в будь-якому разі, нам доведеться або знижувати споживання, або закуповувати вугілля або електроенергію у Росії. Це, звичайно ж, якщо уряд не впорається з модернізацією наявних ТЕС» – зазначає Сергій Дяченко.

Ще один цікавий момент, пов’язаний з поставками вугілля, як це, до речі, вже було, полягає в тому, що Україна, як і в ситуації з купівлею російського газу з накруткою від європейського посередника, може почати купувати російський (а може навіть Л/ДНР-івський) антрацит, наприклад, у братської Білорусі.

Курс на модернізацію

На сьогоднішній день на теплову електрогенерацію припадає 18% вироблення всієї електроенергії в країні. Щоб повністю відмовитися від використання антрацитного вугілля, потрібно модернізувати близько 50% блоків ТЕС (приблизно така кількість працює на антрациті). Орієнтовна вартість проекту – 100-150 мільйонів доларів. В принципі, не дуже дорого. Тим більше, що за планами уряду, ця модернізація, а відповідно і виплати, будуть розтягнуті в часі на два роки – термін, за який можна цілком впоратися.

Щоправда, тут варто окремо відзначити, що 70% теплової генерації електроенергії – це продукція приватної компанії ДТЕК, що належить Рінату Ахметову. Відповідно, оскільки це вертикально інтегрована приватна компанія, що мала свою сировинну базу (шахти антрацитного вугілля), держава, в принципі, не має права вимагати від неї модернізувати свої фонди або перейти на інший вид сировини для виробництва продукції. Значить, доведеться домовлятися.

Судячи з усього, щоб відшукати гроші на модернізацію (перехід на використання вугілля газової групи) «ахметівських» потужностей, в Україні в черговий раз піднімуть тарифи на електроенергію, в які закладуть цю вартість. Головне, щоб на цей раз, на відміну від попереднього (2015 року), політики-популісти не “забули» підписати інвестиційну угоду з ДТЕК, яка зобов’язала б компанію дійсно використовувати кошти за призначенням, а не просто записувати в чистий прибуток.

Атомна безвихідь

І пару слів про рятівну атомну енергетику. На сьогоднішній день 61% електроенергії виробляють атомні електростанції. Ця цифра практично гранична. Справа в тому, що проблема тут навіть не в кількості енергоблоків і їх якості (хоча в певному сенсі і пов’язана з конструкційними особливостями наших АЕС). За словами Сергія Дяченка, у нас просто не вистачить водних ресурсів, щоб забезпечити відповідне охолодження енергоблоків і безпосередньо вироблення електрики. Другий момент – деяка нелогічність інфраструктури (ЛЕП і підстанцій), яка не дає необхідного покриття території.

Відповідь на запитання

Як би там не було, а все-таки подробиці перипетій особистого життя енергосистеми України в купі з політичними баталіями і «набором виборчих очок» перед виборами, які в чергове наближаються, в більшій мірі хвилюють скоріше самих політиків, ніж суспільство в цілому. У зв’язку з піднятим питанням «необхідного» підвищення вартості електроенергії, у колі інтересів пересічного українця знаходиться скоріше інше питання: як вплине це підвищення безпосередньо на нього?

Відповідь на нього – проста, хоча і не однозначна. Тут потрібно врахувати той фактор, що в Україні щойно завершився черговий «останній» етап підняття всіх тарифів ЖКГ, який насилу витримало і суспільство, і бюджет країни. У такій ситуації анонсувати черговий етап тарифних репресій було б надто самовпевнено для влади. Тож, це підвищення з великою часткою ймовірності, як завжди, «перекладуть» на тариф для промисловості, яка, в свою чергу, як завжди (що логічно), включить його до вартості виробництва своєї продукції. Отже, це саме підвищення «відгукнеться», як завжди, на кінцевому споживачеві – звичайному українцеві, дійшовши до нього у вигляді подорожчання продуктів і банальних побутових послуг.

Автор матеріалу:

Юрий Кравчук
Джерело

Схожі статті

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock виявлено

Будь ласка, розгляньте підтримку нас, вимкнувши блокування реклами, адже за рахунок реклами ми підтримуємо наш сайт. Дякуємо!