Україна і світ

Чому не варто заморожувати конфлікт на Донбасі: досвід Молдови та Грузії

Поки українські політики намагаються домовлятися з агресором, їхні колеги з Молдови та Грузії переконують, що війну треба закінчити зараз, мовляв, потім буде пізно. Досвід Придністров’я та Південної Осетії доводить: що більше років минає з початку російської анексії, то важче повернути законні території.

За останні 26 років Росія щонайменше тричі порушувала територіальну цініслість країн. У 1992 році першою жертвою стала Модова. Російська армія, яка розташовувалася на території колишньої республіки Радянського союзу, втрутилась у внутрішній конфлікт та підіграла сепаратистам, які вимагали відокремлення Придністров’я від Молдови.

Тоді формальні причини були, мовляв, на цій території країни більше російськомовних громадян, а не тих, хто розмовляє державною – румунською. Тому в них має бути своя псевдодержава. Як і в Україні, Кремль кинувся захищати людей на території іншої країни. Це призвело до збройного конфлікту і, як наслідок, уже 27 років ця територія не підконтрольна Кишиневу, її не визнають у світі, а Росія використовує її як військовий плацдарм, щоби бути ближче до України та Європи.

Ми відстежуємо всі дії військового контингенту Російської Федерації в Придністров’ї, які насправді сьогодні є потенційною загрозою для України, є і загрозою для Молдови,
– заявив міністр оборони України Степан Полторак.

Друге втручання було у Грузії. В серпні 2008 року війська під триколорами увійшли до Південної Осетії. Знову під приводом захисту російськомовних громадян. Тиждень армія офіційного Тбілісі намагалася витіснити окупантів зі своєї території. Але марно, росіяни активно допомагали сепаратистам. Європа дотиснула, і 12 серпня тодішній президент Михайло Саакашвілі підписав план перемир’я. Росія зобов’язалася вивести свої війська з грузинської території. Але й досі не виконала цього пункту.

Обидва конфлікти заморозили. Нині в Молдові та Грузії наголошують лише на мирному поверненні власних втрачених територій. Іншого плану, ніж тиск на Росію, не мають. І все більше говорять, як розмовами повернути території, які забрав Кремль.

“Ми будемо миролюбними, терплячими, прагматичними. З поширенням прямих контактів між людьми ми зможемо досягти прогресу, дуже важливо відновити довіру між людьми, які живуть по різні боки адміністративного кордону” – сказав голова парламенту Грузії Іраклій Кобахідзе. 

Ніхто не говорить про військовий шлях, всі розуміють, що це втрачені життя. Залишається використовувати міжнародний тиск, діяти злагоджено, і нашим країнам також, і вимагати у Росії повернути ці території,
– запевнив голова парламенту Молдови Андріан Канду.

Але, попри такі настрої, політики країн, які також страждають від окупації, дають пораду Україні – діяти. Бо, коли минають роки і розмови не дають результатів, можуть початися незворотні процеси.

Не втрачайте зараз час, бо це дуже небезпечно. В Придністров’ї ми маємо людей, молоде покоління, яке ніколи не жило в Молдові, вони народились у Придністров’ї після конфлікту, і вони відчувають, що Придністров’я їхня країна, яка відокремилася від Молдови,
– наголосив Канду.

Дії Європи 27 років тому і нині відрізняються, – упевнені експерти. Західні політики активніше реагують на конфлікт в Україні, ніж це було з Грузією та Молдовою. Як результат – санкції. Проте, цього замало. Колишній працівник Пентагону Майкл Карпентер дорікає світу за те, що в той час, коли в російських в’язницях голодують люди, футбольні команди і вболівальники спокійно їдуть на Чемпіонат світу в Росію. А тим часом сама Росія продовжує скуповувати світ через підставні компанії.

“Ще багато роботи треба зробити, щоб позакривати ці прогалини, щодо компаній-одноденок, які займаються відмиванням коштів, скажімо в США, в Німеччині, у Великій Британії, тому що саме так російський режим фінансує свою гібридну війну, і ми маємо з цим боротися” – зазначив директор аналітичного Центру Байдена при Пенсільванському університеті Майкл Карпентер.

Джерело Телеканал новини «24»
13.06.2018
ПОДІЛИТИСЬ НОВИНОЮ:


Facebook