Місто і регіон

Чи можна вважати вошей домашніми – залежить від почуття гумору | Ніжин

9 березня у переліку нестандартних міжнародних свят – День домашніх комах. Клопів, тарганів, бліх, мурах та іншої дрібноти, що живе поряд з людьми. А які комахи живуть поряд з вами і як з ними справляєтесь?

У спеку приходять мурахи

Ольга Бондар, головний бухгалтер Городнянського психоневрологічного інтернату:

— Років п’ять як влітку, коли стає жарко, в одній з кімнат поселяються великі чорні мурахи. Звідки беруться, незрозуміло. Може, з вулиці залазять, від спеки сховатися. Одні з крильцями, інші без. Ті, що з крильцями, потроху літають. Облюбували панелі з натурального дерева у вітальні та вікна. І ніщо ж їх не бере, крім дихлофосу. Всі з хати повиходимо, чоловік попирскає. Добре, що зараз випускають уже без запаху. Після того одні падають, інші сходять. Не кусаються, нічого не псують, але на вигляд страшнуваті. Міліметрів по 7 довжиною. А внуки не бояться, як у гості приходять, розглядають.

У дитинстві – таргани. Зараз би цікаво було їх зустріти

Олександр Червоняк, мисливствознавець мисливського господарства «Вепр», Прилуки:

— У зимовий період — ніяких комах. На осінь — комарі, літом в оселю пробираються мурахи, купа різних видів мух. Що в сусіда, те і в нас. Ще питання, хто на світ раніше з’явився: люди чи комахи, хто чию територію зайняв, і хто кого в майбутньому переможе.
У дитинстві жив з батьками у квартирі, докучали таргани. Роки 90-ті, тоді це проблема була всіх міст і багатоквартирних будинків. А зараз би самому було цікаво зустріти таргана. Давно їх не бачив.

З мухами боремося москітними сітками, щоб у хату не залітали. Якщо вже залетить — звичайною мухобійкою. Усілякі липучки — не практичні, висять, як гірлянди, самому можна туди головою залізти.

Для мурах є купа препаратів. Улюблене місце для них — кухня. Тому хімією мастимо пороги, які їм треба пересікати, щоб не пролазили.

Від комарів — спеціальні штуки в розетку.

Дихлофосом комах не труїмо, як раніше. Щоб самим хімією не дихати.

«Чи можна вважати вошей домашніми – залежить від почуття гумору»

Олексій Вобленко, ентомолог, старший викладач кафедри біології Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя:

— Є суто домашні комахи. Бджола медоносна — одомашнена. Живе у вуликах. Втім, дика бджола теж залишилася. Тутовий шовкопряд (метелик, у стадії гусені їсть листя шовковиці) не живе у дикій природі. Мадагаскарський шиплячий тарган — якщо випустити на волю, загине.

Воші і блохи — це не домашні тварини, а натільні. Ектопаразити. Чи можна вважати вошей домашніми — залежить від почуття гумору. Адже домашніми вважають тих, які приносять людині користь.

У мене вдома жодних шестиногих нема. Я вивчаю їх, а не займаюся розведенням.

«Великий комах, чоловіком зветься»

Наталія Карпенко, оператор газової котельні облтеплокомуненерго, Ріпки:

— Живе поряд зі мною один великий комах, чоловіком зветься. І є у нього погані звички. Курить, любить з друзями посидіти. Цигарки забери, він ще купить. Коли по-хорошому прошу, а коли і кричати починаю. Я ж теж вредна. Як хоче щось приємне зробити, квіти купує. А я знов лаятись починаю, що гроші витратив. З роками прижились один до одного. Діти виросли, роз’їхалися. Дочка у Новогороді-Сіверському на медика вчиться. Син у Києві служить. Чоловік Олександр теж ще працює. Один вихідний на тиждень разом проводимо.

Клопи люблять рідкісну кров

Микола Апанасенко, будівельник, Чернігів:

— Багато років працював і жив у Києві. Гуртожиток був старий, і водилися у ньому клопи. Їх не було видно. Вранці встаєш, а на тілі шипухи, як двокопієчна монета. Ми були в кімнаті вчотирьох. Хлопцям нічого, а я наче якийсь заразний. Ходив до лікарів, вони причини не знаходили. Приїздила дезінфекція, витравлювала падлюк. Та вони такі живучі. День-два голодують, а тоді знову йдуть в атаку. Вже згодом люди мені розтлумачили, що клопи не всяку кров люблять. їм подобається четверта група, а ще шкіра щоб була тоненька. Тоді їм легше присмоктатися.

Дитячий крик змінив на бджіл

Олександр Висоцький, пенсіонер, Хотіївка, Семенівський район:

— Працював директором школи, вже на пенсії. Дитячого крику-сміху на перервах не вистачає. Вирішив, буду займатися бджолами. Вони і гудуть, і працюють. Поки маю два вулики. У неділю заліз, а вони мене обкусали з ніг до голови. Мабуть, спали, а я потурбував.

Міль ловила на липучку

Марія Іваненко, пенсіонерка, Варва:

— Було, завелася у мене міль, харчова і речова: У шафі хустки шерстяні переточила. В крупи залізла, аж черв’ячки розплодилися. Звідки взялася в домі, не знаю. Всюди ж чистота. Крупи і борошно пересіювала, перебирала. Не виведеш. Курям викинула. Нафталін у шафу клала, тютюн, мило, каштани, горіхове листя. Ніщо не допомагало. Своєю бідою поділилася зі знайомими. Порадили купити липучки від молі, вони так і називаються. На них комахи летять, як оси на мед. Половила усіх. Речі перетрусила, попротирала по всіх закутках і столах. Так і звела комах.

Тижневик «Вісник Ч» №10 (1609), 9 березня 2017 року

Джерело

Схожі статті

Залишити відповідь

Войти с помощью: 

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close

Adblock виявлено

Будь ласка, розгляньте підтримку нас, вимкнувши блокування реклами, адже за рахунок реклами ми підтримуємо наш сайт. Дякуємо!