Бути татом. Як виховують дітей відомі ніжинці?

Бути татом. Як виховують дітей відомі ніжинці?

Бути татом. Як виховують дітей відомі ніжинці?

Дитина почуває себе захищеною й потрібною, коли в неї є міцна й щаслива родина, стержнем якої є батько. Для когось він подекуди є суворим, вимогливим, скупим на слова, але багатим на вчинки. Для інших – навпаки. Під сильною, як кремінь, оболонкою часто ховається добра, ніжна та м'яка душа, що завжди підтримає своє чадо мудрими порадами й надійним плечем. 

Дитина, роблячи свої перші кроки, часто шукає батькову руку, аби не впасти та відчути себе в безпеці. А вже дорослою шукає для себе супутника життя, який буде схожим на тата, або намагається бути гідним прикладом для своїх дітей, як вчив батько. Тата часто не вистачає чи то в минулому, чи то в майбутньому. 

Як воно, бути татусями, ми вирішили дізнатися у відомих ніжинців з активною громадською позицією. 


Бути татом. Як виховують дітей відомі ніжинці?


Президент “Спортивного клубу єдиноборств “Спарта”, депутат міської ради Костянтин Смалій. Має 14-річну доньку Тамару та маленького сина Тимофія, якому скоро виповниться 1 рік. 

“Коли дізнався, що буду татом, то плакав, більше від напруги та переживання. Бути батьком для мене – означає бути прикладом у всьому. Загальновідомим є такий факт: який батько – такі й діти, від цього залежатиме, як виховуватиме своїх дітей наступне покоління, як воно створюватиме свою родину. Тато, на мою думку, має бути різностороннім та глибоким, неодмінно – справедливим. Бути чуйним, вірити своїй родині, чути дітей та дружину – що вони думають, хочуть, чому та навіщо так чи інакше чинять в певних обставинах. 

Батько мене виховував трохи інакше, ніж я виховую своїх дітей. Він виховував мене “як батько”. Коли я дізнався, що стану татом, читав додаткову літературу, слухав поради психологів та педагогів. До того ж, сам закінчив педагогічний університет, що теж вплинуло на виховання дітей. 

Можна сказати, що я суворий батько. Але можу й побалувати своїх чад. Дітей обов'язково потрібно балувати, але й в міру. На те вони й діти. Кого ж нам балувати, як не дітей та своїх батьків, які виростили тебе. 

Сподіваюсь, що я є гарним, добрим, чуйним для своїх дітей. Який я батько можуть розповісти тільки діти, чи ж коли вони виростуть, стане це зрозумілим.

Кожен тренер хоче, щоб у нього був син, “посейдон”, боєць, спортсмен. Коли народжувалась моя перша дитина, ми не знали напевно хто буде – донька чи син. Але вже мали синю дитячу кімнату, візок, хлопчаковий одяг, іграшки, речі. Були впевнені, що матиму сина.

Пригадую, був ранок, о пів на четверту. Приїжджаю до дружини. Дізнався, що народила. Думаю, чудово. Потім кохана сказала, щоб не хвилювався й не ображався, бо на світ з'явилась дівчинка. Це щось так запам'яталось, врізалось у пам'ять. Я тоді засміявся, мені головне – що добре все пройшло. 

Ні краплі не жалкую, що першою народилась дівчинка. Донька – це перша помічниця в сім'ї. Зараз же, коли є маленький, це дуже допомагає. Хоч буваю вдома не так часто через свою громадську діяльність, як хотілось би.

Особливої різниці, коли можна заводити родину, на мою думку, немає. Проте вважаю, що не потрібно спішити в цьому плані, дозріти, вивчитись. Людина має сама відчути, коли готова до батьківства чи материнства. Усе ж бажано заводити сім'ю після 20 років. 

Мою родину можу порівняти з теплим вуликом, у якому постійно хтось дзижчить, метушиться, але там тепло й гарно, як вдома.”

Бути татом. Як виховують дітей відомі ніжинці?

Викладач історико-юридичного факультету НДУ імені М. Гоголя, доктор історичних наук Євген Луняк. Має трьох дітей: двох доньок Маргариту й Варвару (15 років та півроку) й сина Тимофія (10 років). 

“У мене троє дітей, яких я дуже люблю. Бути батьком – це велика радість та відповідальність. Мій тато завжди мене підтримував. Я батько добрий, але вимогливий. 

Найбільш зворушливі моменти – це народження дітей. Найголовніше в батьківстві – бачити, як твої діти стають самостійними особистостями. Сім'ю варто заводити тоді, коли можна брати на себе відповідальність за життя інших. 

Найголовніше – бачити в дітях індивідуальність. Усі вони різні. Треба підтримувати ті здібності, які вони мають від природи, і розвивати їх. Маргарита гарно малює, навчається в Школі мистецтв. Тимофій тягнеться до техніки. Варвара лише народилася, але, думаю, незабаром у неї теж проявляться якісь здібності.

Моя родина – як вулик: кожен займається своєю справою для загального блага.” 


 P.S. Інформація оновлюватиметься. 

 

 Юлія Солдатенко

всі новини міста Ніжин та регіону

всі новини Україна і світ

Джерело: mynizhyn.com
18.06.2017